книжки, що допоможуть підлітку подолати булінг

 

(Елой Морено)

«Незримий» від іспанського письменника Елоя Морено — це відверта історія підлітка, який переживає булінг. Книжку переклали вже 20 мовами, її включено до обов’язкового прочитання в багатьох освітніх закладах Іспанії.

Незримий — той, хто воліє залишатися прозорим і непомітним. У книзі навіть не називається ім’я головного героя. Він потай чекає, щоб йому подивилися в очі і прийшли на допомогу, натомість його ображають. Спочатку це майже безневинно, але ситуація погіршується кожного дня.

Це історія про те, що підліткова жорстокість не залишається в середній школі, а переслідує жертв протягом усього життя. Це також розповідь про тих, хто мовчки спостерігає, як кривдять інших, і залишається байдужим. Про тих, хто не насмілюється розпитувати, і тих, хто воліє не бачити синців та подряпин, бо, можливо, не знає, як на це реагувати.

Сіль для моря або Білий Кит

(Анастасія Нікуліна)

Роман української письменниці Анастасії Нікуліної про 14-річну дівчину, якій непросто знайти спільну мову з людьми, які поруч. Вона свариться з батьками, новими однокласниками, над нею знущаються морально і фізично. Ліза почувається дуже самотньою, відчуває, що заплуталася в житті, аж поки не зустрічає нового друга. Співрозмовник з інтернету з ніком Білий Кит розуміє її, підтримує. Але чи він той, за кого себе видає?

У цьому романі — калейдоскоп підліткових проблем — нерозуміння з боку дорослих, їхня емоційна незрілість, булінг, харчові розлади, небезпечні онлайн-знайомства, смертельні ігри. Іноді це дуже болючий текст, роман-буря, як говорить про нього авторка. Але це історія про справжню дружбу і підтримку, яка нагадує про те, що як би до тебе не ставилися і якою би ти не була — важливо те, ким ти є.

Теми, підняті в романі «Сіль для моря або Білий Кит», варто проговорювати дітям разом із дорослими, щоби підказати, де шукати вихід.

 

 

Усе, чого ми бажали

(Емілі Ґіффін)

Роман Емілі Гріффін розповідає про підліткові помилки і їхні наслідки, про класову нерівність та расову дискримінацію, на яку суспільство часом заплющує очі. Також він про підтримку з боку батьків і їхні спроби захистити дітей, навіть якщо вони припускаються помилок.

Невеличке містечко Нешвіл сколихнув найгучніший скандал, у центрі якого опинилися дочка місцевого тесляра Лайла і син заможних благодійників Фінч. Одна компроментувальна світлина, яку поширили швидше, ніж новини про пожежу, назавжди змінила життя двох родин. Щасливе майбутнє дітей і, зрештою, репутація батьків потрапили під загрозу. На тлі суспільного резонансу головні герої мають усвідомити, що для них важливо, і зробити свідомий вибір. У хороший чи поганий бік — залежить від них самих.

Риба на дереві

(Лінда Муллалі Гант)

Ешлі Нікерсон знає, як жахливо, коли ти не жартуєш, а над тобою сміються, і навіть домашнє завдання перетворюється на випробування. На перший погляд, вона — звичайна дівчинка, кмітлива, творча, має розвинену фантазію та здібності до малювання. Однак у Ешлі є особливість — дислексія, вона не може читати і писати. Це дуже впливає на те, як дівчинка почувається і як до неї ставляться однолітки та вчителі. На те, щоб щодня ходити до школи, потрібна сміливість.

Коли до школи приходить новий учитель, дівчинка зважується кинути виклик хворобі. Врешті-решт вона усвідомлює, що мислити не так, як усі — це дар, такі люди запалюють світ. Це оптимістична історія про людину, яка прийняла те, що є не такою, як інші. Але на шляху до цього оптимістичного завершення і прийняття Ешлі пройшла чимало випробувань. І розповідь про те, як вона протистояла обставинам, на які не мала впливу, може допомогти іншим дітям, які перебувають у схожій ситуації.

Диво
(Р. Дж. Паласіо)

«Диво» — історія про хлопчика, який переніс 27 операцій на обличчі. Рідкісна хвороба Огеста спричинила мутації і призвела до того, що хлопчик виглядав не так, як однолітки, хоч всередині був звичайним і любив те, що люблять діти в його віці — «Зоряні війни», комп’ютерні ігри, морозиво. Люди, які бачили Огеста на вулиці, вважали його потворним, лякалися і навіть відверталися. Попри це, 10-річний головний герой пішов до звичайної школи, де натрапляє на труднощі у спілкуванні з іншими школярами.

Це історія, яка показує, як почуття гумору, відкритість і дружба можуть творити справжнє диво. Це продумана і дуже прониклива книжка, не казка про гидке каченя, яке стане лебедем, але можливість для дітей відчути себе інакшими й усвідомити, що зовнішнє не є вирішальним.

Джейн, лисиця і я

(Ізабель Арсено)

Графічний роман «Джейн, лисиця і я» створений за п’єсою канадської драматургині Фанні Брітт талановитою художницею Ізабель Арсено. Це щемка історія про дівчинку Елен, яка почувається дуже самотньою. У книжці влучно передані почуття дівчинки — вона намальована в чорно-білих тонах, і лише коли героїня читає улюблену книжку про Джейн Ейр, усе стає кольоровим. Фактично, Елен рятується від реальності у вигаданій історії. Вона зневажає себе, вважає себе товстою, її ігнорують і навіть ображають однолітки. Елен не розповідає про свої переживання близьким, бо не хоче, щоб її жаліли, а мама не помічає того, що доньці зле. Трохи яскравішим її світ стає тоді, коли в літньому таборі Елен зустрічає лисицю, а згодом і людину, яка готова сприймати її без ярликів.

Освіторія

Всеукраїнська програма ментального здоров'я "Ти як?"

 

Стартувала Всеукраїнська програма ментального здоров'я «Ти як?»

За ініціативою першої леді Олени Зеленської розпочалася всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?», яка покликана створити систему сервісів і послуг, які зможуть різними способами та дієвими механізмами підтримати українців у складні часи повномасштабної війни.

Ментальне здоров’я – це непомітний, але водночас головний двигун людини, що дозволяє не лише повноцінно жити, а й ефективно функціонувати у суспільстві. Регулярне піклування про власний стан може наштовхнути на відкриття внутрішнього джерела сили, що допоможе пройти крізь складні часи. Тому дбати про своє ментальне здоров’я – така ж базова необхідність кожної людини, як і дбати про здоров’я фізичне. Ментальне та фізичне здоров'я – нерозривне ціле.

Матеріали щодо самодопомоги та підтримки інших доповнюються на сторінці за посиланням, вже зараз там доступні:

– Базові навички турботи про себе та інших. Розроблений на матеріалах ВООЗ довідник, який пропонує техніки з допомоги іншим і собі насамперед, адже за будь-яких обставин «кисневу маску спершу надягаємо на себе».

– Розділ «Етика взаємодії у період стресу» у «Довіднику Безбар’єрності» – вчить, як виявити стрес у себе, близьких і в робочому колективі, як підтримати, контролювати і допомогти собі та іншим людям.

– Техніки з підтримки себе та інших від українських зірок. Швидкі техніки, які допомагають зіркам справлятися зі стресом – фаворити сцени, улюбленці глядачів та лідери думок діляться порадами з власного досвіду.

– Відеоролики про те, як перемогти стрес. Зрозумілими образами і простою мовою відповідають на питання «як ти почуваєшся», а також дають рекомендації з психологічної самопідтримки і допомоги тим, хто поруч.

– Важливі навички у періоди стресу. Ілюстроване керівництво ВООЗ із техніками самодопомоги у часи переживання стресових подій.

– Додаток BetterMe: Mental Health, де доступний курс «Важливі навички у періоди стресу», розроблений за експертної підтримки ВООЗ. У легкій інтерактивній формі надає поради, як убезпечити себе від розвитку стресового кризового стану.

– Вебінари від ізраїльських фахівців. Серія онлайн-лекцій та практичних занять, під час яких експерти дають відповіді на такі питання: як відновитися після пережитих травматичних подій; як надати першу емоційну допомогу в екстрених ситуаціях; як працювати з ПТСР; яким чином допомогти постраждалим через сексуальне насильство під час війни; які особливості в роботі з людьми з ампутованими кінцівками тощо.

– Підтримка ПОРУЧ – групові та індивідуальні психологічні консультації. Проєкт Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) «ПОРУЧ» – це онлайн та очні, групові та індивідуальні консультації для підлітків, вчителів і батьків, які через війну пережили травматичні події.

– Мультижанровий спецпроєкт «Жити далі» – надихаючі відеоролики про історії сили і стійкості українців у воєнний час. Важливою складовою проєкту є практичні поради та рекомендації фахівців.

– Поради психологів у прямому етері. ГО «Безбар’єрність» на своїй сторінці у Facebook влаштовує прямі трансляції живого спілкування з фахівцями у сфері психічного здоров’я на теми, що зараз найбільше турбують українців. Глядачі мають змогу протягом ефіру поставити будь-які запитання до експерта.

– Аудит потреб громадян у послугах з охорони психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Визначення цільових груп населення, що потребуватимуть найоперативнішої реакції з боку системи охорони ментального здоров’я з диференціюванням найбільш пріоритетних напрямків і потенційних механізмів роботи з такими групами, аналіз динаміки ментального стану громадян.

– Аудит ресурсів існуючої системи надання послуг у сфері психічного здоров’я. Виявлення «білих плям» на мапі послуг з охорони ментального здоров’я, ревізія використання ресурсів, визначення напрямків сприяння (закладам, установам, групам осіб тощо) у вирішенні організаційних, інфраструктурних, кадрових та інших проблем. Аналіз динаміки взаємодії державних органів і недержавних установ у сервісах з надання психосоціальної підтримки.

– Міжнародний досвід. Акумулювання даних щодо основних принципів побудови систем психічного здоров’я у розвинених країнах світу. Аналіз успішного та негативного досвіду та наслідків для населення. Визначення принципів і підходів, що можуть бути використані для покращення системи охорони ментального здоров’я в Україні

Що таке ЧВК Редан і звідки з’явилося це явище

Щодо ЧВК Редан шириться багато чуток. Деякі вважають, що це приватна військова компанія, але це не так. Це явище не має жодного стосунку до армії.

ЧВК Редан – це російський підлітковий рух, який був створений через мангу (японський комікс) «Hunter x Hunter». Ця манга виходить ще з 1998 року, а у її всесвіті існують так звані Мисливці, які шукають скарби, рідкісних тварин, а крім того ще й вбивають на замовлення. У всесвіті манги також присутнє угрупування «Геней Рьодан», учасники якого грабують та вбивають.

Одного з головних персонажів звуть Геней Редан. Він є ватажком банди Павуки. Схоже, що саме їхню символіку копіюють підлітки, які носять куртки та інший одяг із зображенням павука.

Основою культури є «анімешники» - поціновувачі японських мультфільмів. Самі представники «Редан» кажуть, що їхній рух довго назрівав, причиною його появи стали нападки «офників» на «реданів».

Представники ЧВК Редан не мають якоїсь конкретної ідеології. Єдина ціль підлітків – щоб їм не пред’являли претензії через зовнішній вигляд. Саме тому вони провокують бійки з тими представниками суспільства, які зазвичай не зносять людей з неформальною зовнішністю. Це можуть бути скинхеди, футбольні фанати тощо. Їх називають «офами».

Дитяча психіка під час війни: перша допомога, усунення небажаних наслідків

 

❗️Відчуття тривоги, страху і пригнічення під час таких невизначених часів як війна, є невідворотними.

 

    Діти в залежності від віку по різному реагують на стрес та кризову ситуацію. 

🔰• Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та боятися незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків.

 

    Психіатри звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички, спостерігається порушення сну, коли діти вночі скрикують, проявляють страх. Якщо дитина так реагує, то у неї з психікою все гаразд. Дитина об’єктивно реагує на ситуацію, і батькам не треба лякатися такої поведінки дітей. У маленьких дітей дуже гнучка психіка, яка витісняє елементи страху.

 

✅Допомога дорослого. Насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт. Тримайте дітей у теплі і безпеці. Тримайте їх подалі від гучного шуму і хаосу. Частіше обіймайте і притискайте їх до себе. По можливості дотримуйтесь графіку годування і сну. Говоріть спокійним та лагідним голосом.

 

🔰• Діти 4–6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. 

 

✅Допомога дорослого. Діти потребують, насамперед, безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину. Приділяйте дітям більше часу та уваги. Постійно нагадуйте їм, що вони знаходяться в безпеці. Поясніть, що вони не винні у події, що сталася. Намагайтеся не розлучати дітей з тими, хто піклується про них: з братами, сестрами та близькими. По можливості виконуйте звичні процедури і дотримуйтесь режиму. Простими словами, відповідайте на питання про те, що сталося, без страшних подробиць. Дозвольте дітям триматися поруч з дорослими, якщо їм страшно і вони чіпляються за дорослих. Будьте терплячими з дітьми, які повертаються до поведінки, притаманної більш молодшому віку, наприклад, смокчуть палець або мочаться в ліжко. По можливості створіть умови для ігор і відпочинку. Якщо дорослий поранений, перебуває у вкрай пригніченому стані або за іншої причини не може піклуватися про свою дитину, постарайтеся допомогти йому організувати догляд за дітьми. Тримайте дітей та їх близьких разом і не дозволяйте розлучати їх. Наприклад, якщо дорослого відвезли, щоб надати йому медичну допомогу, спробуйте відправити з ним дітей або докладно запишіть інформацію про те, куди його відправляють, щоб діти змогли зустрітися з ним.

 

🔰• Діти 7–10 років: можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, у яких дитина бачить себе «рятувальником», «зацикленість» на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. 

 

✅Допомога дорослого. Батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і за можливості забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).

 

🔰• Діти 11–13 років: відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правила. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність. 

 

✅Допомога дорослого. Батькам можна відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки. Приділяйте дітям час та увагу. Допоможіть їм займатися звичними справами. Поясніть, що сталося і що відбувається зараз. Дозвольте їм сумувати, не чекайте, що вони виявляться сильнішими. Вислухайте їх міркування і страхи без засуджень і оцінок. Чітко визначте правила поведінки і поясніть, чого чекаєте від них. Запитайте, чого вони побоюються, підтримайте їх, обговоріть, як краще вчинити, щоб залишитися неушкодженим.

    Заохочуйте їх прагнення приносити користь оточуючим, і надавайте таку можливість.

   Також майте на увазі, що діти часто збираються навколо місця події і можуть стати свідками жахливих подій, навіть якщо вони або їх батьки або піклувальники безпосередньо не постраждали. У хаосі кризи дорослі часто поглинені своїми турботами і не можуть уважно стежити за тим, чим зайняті діти, що вони бачать або чують. Постарайтеся захистити дітей від трагічних дій або розповідей очевидців.

 

🔰• Діти 14–18 років: проявляють небезпечну поведінку, можливі спроби самогубства, реакції, що нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. 

✅ Допомога дорослого. У цьому віці дорослим важливо не заохочувати підлітка брати на себе роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження, дати можливість бути природним зі своїми переживаннями.

Інтернет

12 важелів успіху за версією Стівена Кові

 

    «Лідерство — це здатність говорити людям про їхню цінність та потенціал так, щоб вони надихалися цим і розвивали в собі ці якості» — слова Стівена Р. Кові, одного з найпопулярніших експертів у питаннях лідерства, ефективності організаційної структури та сім’ї, автора бестселерів «7 звичок надзвичайно ефективних людей» та «Спочатку найголовніше». Щоб стати справжнім лідером, вам знадобляться 12 важелів успіху.

     Книгу «12 важелів успіху» зібрав з неопублікованих раніше робіт син автора. Основна ідея Стівена Р. Кові — це досягнення успіху через життя, яке відповідає беззаперечним принципам, ще регулюють реальність. Кові називає ці принципи важелями і вважає, що, підсилюючи кожен з цих принципів, ми ніби натискаємо на важіль, який допомагає нейтралізувати конкретний негативний аспект життя.

Негативний бік позитивного мислення

 

 Чим шкодить "завищена планка", як правильно ставити цілі, шкода і користь афірмацій

 Значна кількість людей по своїй природі вірить в диво, що можна отримати все і відразу, не докладаючи особливих зусиль.

Таку особливість психологи називають інфантильністю, або іншими словами незрілістю.

 Для дитини така поведінка цілком природня – її фізичних і психічних якостей ще недостатньо для задоволення навіть найбазовіших своїх потреб.

 Процес дорослішання і полягає в тому, що спочатку всі свої "хочу" дитина задовольняє через батьків – спочатку кричить і вимагає, потім вчиться терпіти і приборкувати свої бажання і з часом тільки може брати на себе відповідальність за всі свої потреби.

 На жаль, багато людей психологічно застряють в дитячому віці з бажанням отримати все і відразу, не докладаючи зусиль, вірою, що все якось само собою вирішиться, випаде шанс, виграш в лотерею, з'явиться добрий чарівник, який їм допоможе, позбавить всіх проблем і здійснить усі бажання.

 Звідси і виникають такі популярні останнім часом грубі набори технік з позитивної психології.

 Сама по собі позитивна психологія виникла як науковий метод, але в масовій культурі присутній тільки набір простих і грубих методик, що називають "позитивним мисленням".

 – Будь завжди на позитиві! Жени геть негативні думки! Посміхайся! Вір в успіх! Бажай і ти все притягнеш в своє життя без зусиль! Візуалізуй і все трапиться, як чудо! – дуже привабливі гасла для інфантильної людини, у якої не вистачає життєвої сили, старанності, наполегливості та дій для досягнення своїх цілей.

 І багато хто на це "купується", що призводить до серйозних психологічних наслідків.

 ПОЛЮБИТИ – ТАК КОРОЛЕВУ, ПРОГРАТИ ТАК – МІЛЬЙОН!

– Не стримуй себе в своїх бажаннях! Мрій по максимуму! –закликають прихильники позитивного мислення.

 Якщо автомобіть – то "Мерседес", якщо дівчину – то супермодель, якщо чоловіка – то неодмінно королівської крові, якщо грошей – то не менше мільйона...

 Таким чином завищена планка змушує людину відчувати фрустацію, незадоволеність від того що хочеться і того, що має.

 Сама візуалізація і повторення афірмацій на початковому етапі викликає короткострокову позитивну ейфорію, на зміну якій з часом приходить сильний негативний стрес.

Людина розкачала свої "хочу", посилила свої бажання, а реальність не змінилася і  цей збільшений розрив між бажанням і реальністю призводить до серйозного "відкату" – негативного стресу і психологічних переживань.

 У якийсь момент візуалізація втрачає свій солодкий присмак і перетворюється в гіркі муки.

ДУМАЙ ТІЛЬКИ ПОЗИТИВНО!

– Жени будь-який негатив! Зупиняй негативні думки! Вір в успіх! Ігноруй сумніви і страхи! і т.д. – всі ці заклики позитивного мислення мають серйозні наслідки.

 В психології не прийнято ділити емоції на негативні та позитивні.

 Вони всі виконують важливі функції в нашій психіці, будучи певним компасом внутрішнього стану і симптомом серйозних емоційних травм, ігнорувати які не можна.

 Емоційна біль, про яку найчастіше і говорять негативні емоції, сигналізує нам про місце, яке вимагає лікування або про неправильні вчинки.

Якщо провести аналогію з фізичним болем, один раз обпікшись праскою, людина засвоює, що там гаряче і робити цього більше не варто.

 Уявіть, що людина в момент травми починає повторювати собі:

– Мені не боляче. Я здоровий. Праска абсолютно безпечна для мене. Буду позитивним – мені геть не боляче!

 Абсурдно звучить, але саме так ми чинимо, коли забороняємо собі певні емоції.

 Людина потрапляє в глухий кут, не розуміє, що з нею відбувається – у неї погані стосунки, вона не усвідомлює, що ця робота її руйнує, що щоденні дії, які вона виконує на автоматі руйнують її здоров'я.

 Їй погано і вона вирішує: "Буду на позитиві, не буду звертати увагу на негатив!" І все глибше заганяє себе в депресію, ігноруючи всі сигнали організму.

 Емоційні травми, в більшості своїй, ми отримуємо в дитинстві, у віці до 7 років. Це травми відносин, втрати, розлуки тощо.

Значної шкоди психіці дитини наносять бійки, сварки між батьками, залежність одного або обох батьків, смерть близької людини, фізичне, сексуальне або емоційне насильство над дитиною та інші.

 І якщо продовжити аналогію з праскою, то все це незагоєні опіки на психіці людини.

 Так і емоційна біль глибоко відкладається в нейронних зв'язках мозку і залишається там, управляючи діями людини.

 У дитинстві дитина не може впоратися з цим, вона буде всіляко уникати і пригнічувати в собі ці негативні емоції, непосильні її психіці, а в дорослому віці всіляко уникати "прасок", повторення ситуацій.

 Для дитини ця біль нестерпна, тому що когнітивні функції мозку ще не дозріли, вона не може аналізувати чи абстрагуватися, що вже може зробити доросла людина.

 Психіка прагне зцілитись, прагне, щоб людина побачила цей опік і вилікувала його, постійно ставлячи її в ситуації, які начебто йдуть по колу, весь час повторюються.

 Якщо на цей досвід накласти позитивне мислення, ситуація не зміниться ніколи. Людина буде 10-й раз потрапляти в відносини, де її принижують, але мислити позитивно і переконувати себе:

– Ну не вдалось, але на наступного разу обов'язково вийде! Треба тільки налаштуватися на позитив і вірити в краще! Наступного разу обов'язково все буде по-іншому!

 Не буде. І налаштуватися потрібно на глибоку терапевтичну роботу, щоб пропрацювати травму, яка сама по собі не проходить і не гоїться позитивним настроєм.

 Тому негативні емоції в жодному разі не варто пригнічувати або ігнорувати. Вони – наші вірні вказівки, де і що в психіці пішло "не так" і потребує зцілення.

       ШКОДА І КОРИСТЬ АФІРМАЦІЙ

 Афірмації – багаторазове повторення людиною якоїсь фрази, як мантри з метою змусити себе повірити, що вона кимось являється або щось відчуває.

 У короткостроковій перспективі це діє і навіть може працювати і на тривалий період, якщо людина таким чином не прикриває свою емоційну біль або намагається уникнути негативних емоцій.

 Якщо ж людина чесна по відношенню до себе, прислухається до своїх почуттів, то афірмації цілком можуть приносити користь.

 До цього методу часто вдаються спортсмени – уявляють як вони пробігають дистанцію, налаштовуються на перемогу, візуалізують свій виступ і т.д.

  Всі методи позитивного мислення – і візуалізація, і налаштування на позитив, і афірмації – можна поставити на службу собі, якщо не використовувати їх як спосіб уникнути проблем, а бути в контакті зі своїми почуттями і реальністю.

    ЩОБ ОТРИМАТИ РЕЗУЛЬТАТ – ДІЙ

  Навіть якщо мати абсолютно здорову психіку, приймати всі свої почуття і емоції на одному позитивному мисленні далеко не поїдеш.

  Без реальних, правильних і ефективних дій мало що відбувається в цьому світі.

 І щоб отримати результат, ці дії, найчастіше багаторазові, потрібно робити постійно: 1000 разів вдарити по м'ячу, щоб забивати голи, 1000 разів кинути м'яч з однієї позиції, щоб потрапити в кільце і ще 1000 разів з інших частин ігрового поля і т.д.

 Не дарма кажуть, що майстром можна стати тільки після 10 000 годин практичної роботи, і найчастіше це 10 000 годин повторення певних дій.

 І людині необхідна зрілість, щоб докладати зусилля, терпіти невдачі і змінювати при необхідності тактику, давати собі час для оволодіння необхідними навичками і постійно діяти, щоб домагатися своїх цілей.

    ЯК ПРАВИЛЬНО СТАВИТИ ЦІЛІ (З ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТОЧКИ ЗОРУ):

• Синхронізуватися зі своїми емоціями: негативними – розбиратися в причинах і опрацьовувати їх, позитивні – посилювати.
• Тримати тіло в тонусі, бо воно ваш інструмент в досягненні бажаного і має бути в повному порядку. Не ігноруйте спорт і будь-яку фізичну активність, стежте за харчуванням, здоров'ям, дозволяйте собі розумний відпочинок.
• Будьте впевнені, що мета – саме ваша, а не нав'язана суспільством, рекламою, батьками, дружиною-чоловіком, друзями або ще кимось. Є маса доступних способів як це зробити.
• Коли з метою визначилися – розписуємо її на певні кроки і діємо. Необхідно також розбивати ціль на етапи, вписувати в часові рамки, щоб завжди можна було відстежувати проміжні результати і хвалити себе, що значно посилює позитивне налаштування. Розбиратися з невдачами, адже це практика і досвід, які роблять нас майстрами своєї справи. Шукати причини помилок, усувати їх і рухатися далі.
• В процесі прислухайтеся до своїх почуттів та емоцій, пропрацьовуйте емоційні травми, вчіться необхідним навичкам і пам'ятайте, що помилки – це завжди частина досвіду. Для цього можна читати відповідну літературу, навчатися, брати консультації у професіоналів, звертатися за допомогою до коучів або психологів.

   Ваші цілі мають бути реалістичними, але вимагати від вас трохи більших зусиль і навичок, ніж ви володієте на сьогодні.

   І з кожним етапом важливо відзначати свої досягнення, щоб на рівні психіки фіксувати – я переможець.

   Удачі вам!

Роман Мельниченко, психолог, експерт з відносин, спеціально для УП.Життя

 

Покоління дітей Альфа: в чому їх особливість?

 

    Поколінням Альфа вважаються діти 2015-2035 років народження. Такі діти виховуються батьками покоління X та Y. Але очевидно, що вони будуть кардинально відрізнятись від них. Адже ці діти потрапили у вир стрімкого розвитку технологій і соціальних змін.

    Їм тільки 6, але вони не хочуть грати у дворі, а проводять час в планшеті. Їх неможливо змусити щось зробити силою, але якщо домовитися, то вони з радістю відгукуються на прохання.

    Типовий представник покоління Альфа - це дитина, яка освоює Youtube раніше, ніж навчиться писати і читати. Найкращий вид дозвілля для нього - це серфінг в Інтернеті, соціальні мережі і перегляд відео. Демографи вважають, що такі діти будуть більш урівноважені, позитивні, менш агресивні, ніж представники попередніх поколінь.

Що таке кліпове мислення

 

Останнім часом дедалі частіше у ЗМІ, друкованих виданнях згадують термін «кліпове мислення». Що це таке?

 Суть кліпового мислення полягає в здатності людини швидко переключатися між різними за смислом фрагментами інформації та швидко її переробляти. Звичка сприймати інформацію за допомогою коротких, яскравих посилів, що втілені у формати постеру, відеокліпу (Wikipedia).

«Clip»  у перекладі з англійської  означає «відрізок», «фрагмент». Термін «кліпове мислення» з’явився у психології у 90-х роках минулого століття разом із музичними кліпами. Сюжети у кліпах складаються із розрізнених відеокадрів, кліпові короткі блоки згодом перейшли на сторінки друкованих ЗМІ, мультфільми, рекламу. Інформація в цьому випадку подається короткими блоками, завдання якої не примушувати замислитися, жити зважаючи на емоції. У результаті людина не осмисливши  однієї інформації, переходить до іншої, звикає до постійної зміни повідомлень і вимагає нових. З’являється бажання слухати нову музику, редагувати фотографії, шукати яскраві заголовки, «чатитися». Людина дуже швидко звикає до такого калейдоскопу в своїй голові і починає вимагати нових кліпів, знижується рівень аналізу  інформації,  здатність зосереджуватись на чомусь і ефективно працювати  лише з короткими уривками інформації.