Основні прояви гіперактивності

 

Основні прояви гіперактивності можна роз­ділити на три блоки: дефіцит концентрації уваги, імпульсив­ність, рухове розгальмування.

Дефіцит уваги

Порушення уваги виявляється в труднощах його втримання (дитина незібрана, не може самостійно довести виконання завдання до кінця), підвищеній вибірковості уваги (нездатна більше кількох хвилин зосередитися на неодноразово повторюваній, важкій, що не приносить негайного задоволення, діяльності), вираженій відволікаємості, з частими переключеннями з одного заняття на інше, не слухає, коли до неї звертаються, часто губить речі, часто буває забудькуватою.

    Дефіцит уваги - нездатність зосередити зусилля на якомусь одному, як правило, монотонному і нецікавому занятті. Мозок дітей з дефіцитом уваги має потребу в постійних сильних подразниках - "гострих відчуттях". Діти із СДУГ можуть годинами дивитися телевізор чи грати в комп'ютерні ігри, але вони не в змозі 45 хвилин робити граматичні вправи чи слухати пояснення вчителя. Їм необхідний постійний емоційний "допінг", тому підлітками вони найчастіше захоплюються ризикованими видами спорту чи придумують собі небезпечні забави.
    Дефіцит уваги і гіперактивність призводять до того, що дитина важко засвоює навички читання і письма, не справляється зі шкільними завданнями, робить багато помилок і не прислухається до порад дорослих. Саме в шкільні роки найчастіше виявляються порушення уваги в зв'язку з підвищенням вимог до даної функції в процесі навчання.
  Але в ситуаціях, коли необхідно робити кілька справ одночасно, приймати миттєві рішення, бути в гущавині подій, діти із СДУГ виявляються попереду усіх.

 

Імпульсивність

Часто дорослі вважають, що дитина гіперактивна лише на тій підставі, що вона дуже багато рухається, непосидюча. Така точка зору помилкова, оскільки інші прояви гі­перактивності в цьому випадку не врахову­ються. Особливо часто педагоги й батьки не звертають належної уваги на прояв у дитини імпульсивності. У психологічному словнику наводиться таке визначення слова «імпуль­сивність»: «особливість поводження люди­ни, що полягає в схильності діяти за першим спонуканням під впливом зовнішніх емоцій. Імпульсивна людина не обмірковує своїх учинків, не зважує всіх "за" і "проти", вона швидко й безпосередньо реагує й нерідко на­стільки ж швидко кається у своїх діях».

Імпульсивність спостерігається в гіперактивних дітей  при виконанні шкільних завдань. Вона виражається в тому, що дитина часто діє, не поміркувавши. На уроках вона надзвичайно важко дочікується своєї черги, перебиває інших, на питання відповідає невлад, не вислуховуючи їх до кінця, погано зосереджує увагу. Вона може без дозволу вчителя вставати зі свого місця в класі, втручатися в розмову чи роботу дітей, що поруч знаходяться, під час ігор з однолітками буває не в змозі виконувати правила. Через імпульсивність гіперактивні діти схильні до травматизації, тому що найчастіше не задумуються про наслідки своїх вчинків.

Навколишніх дратує їхня неспокійність, недисциплінованість, неакуратність. Такі діти відносяться до виконання повсякденних доручень, проханням дорослих невідповідально. При цьому зауваження і покарання не призводять до бажаних результатів. Також можуть спостерігатися упертість, запальність і агресивність.
 

  Рухове розгальмування

Гіперактивність дітей із синдромом дефіциту уваги виявляється і в їх надзвичайній рухливості, вони увесь час бігають, крутяться, дуже балакучі,сплять набагато менше, ніж інші діти. У них погана коорди­нація або недостатній м'язовий контроль. Їх надлишкова моторна активність буває безцільною, часто не відповідає вимогам конкретної ситуації. До того ж багато хто вважає, що подібне поводження - наслідок надлишку енергії. Але біганина для гіпердинамічної дитини - це розрядка, а зовсім не конструктивна активність. Якщо її налякати, схвилювати, скривдити, вона й буде бігати, кричати, стукати ногами. "Безглузда суєта" - її реакція на ситуацію, що раптово змінилася, і тому ніби - то є потенційно небезпечною. Гіперактивність виявляється не просто надлишковою руховою активністю, але й занепокоєнням, сторонніми рухами під час виконання завдань, що вимагають посидючості (дитина ковзається на стільці, не в змозі вдержати нерухомими руки і ноги).
Вони часто є джерелом різноманітних конфліктів, бійок і просто   непорозумінь. Дослідження польських учених свідчать про те, що рухова активність цих дітей на 25-30 % вища   за норму.