ПОДОЛАННЯ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ ТА ЛІКВІДАЦІЯ ЇХ НАСЛІДКІВ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

 

Пам’ятка для керівників закладів та установ освіти

Джерело: “Соціально-педагогічна та психологічна допомога сім’ям з дітьми в період військового конфлікту” : навчально-методичний посібник. - К. : Агенство “Україна”. - 2015. - 176 с.

 

На жаль, як би ми не готувалися до надзвичайних ситуацій, вони відбуваються, вони завжди несподівані і вимагають негайної дії.

Що може зробити освітня установа?

●        Завірити учнів у тому, що про них подбають і що педагогічний колектив готовий до іспитів, які випали на його долю.

●       Підтримувати стабільність у школі.

●       Забезпечити батьків і вчителів необхідною інформацією.

●       Шкільні психологи і консультанти повинні бути готові до надання підтримки і консультування в разі потреби.

●        Виділити час для обговорення того, що сталося.

●       Направити учнів з найбільшою тривожністю, страхом, з дезадаптивною поведінкою на додаткову консультацію до фахівця.

●       Довести інформацію до відома батьків.

●       Звернути увагу на дітей, які нещодавно пережили важку, травматичну подію.

●       Не допускати навішування ярликів і обвинувачень.

●       Пам'ятати, що реакція на травматичну подію залежить як від індивідуальних, так і від вікових характеристик дітей.

При організації заходів щодо ліквідації наслідків кризової ситуації, як і при будь-якій операції, що стосується великої кількості людей, необхідно пам'ятати про те, що всі кроки повинні здійснюватися по добре обміркованому плану.

У групу, що розробляє план дій по ліквідації наслідків, входять: керівник освітньої установи, головні адміністратори, представники шкільної служби безпеки, консультанти, вчителі й інші особи, що відповідають за проведення антикризових робіт. Планується проведення загальних зборів, групова й індивідуальна робота. Визначаються час, місце і відповідальні за проведення заходів.

Загальні збори

Для проведення загальних зборів призначаються помічники ведучих (з розрахунку приблизно 1 асистент на 10–20 учнів), які необхідні для виявлення групи ризику. Директор описує ситуацію, інформуючи школу про те, що трапилося, тим самим припиняючи чутки, що швидко з'являються і поширюються при нестачі інформації. Директор повинен дати зрозуміти у своїй мові, що важкі почуття нормальні в цій ситуації, і проінформувати про ті можливості, що є в учнів, щоб поговорити про свої почуття (у групі або при індивідуальній консультації).

Проведення загальних зборів має кілька задач:

1. Описати і підтримати прояв нормальної реакції горя (бесіда про прояви горя, емоційні реакції, відчуття, пов'язані із втратою; пояснення, чому ці реакції можуть бути адаптивними; зачіпаються почуття смутку, страху, розгубленості).

2. Виявити учнів, що потребують додаткової уваги.

3. Підтримати «здорові» реакції і зменшити зворотні, запропонувати учням подумати про те, як можна справитися з трагедією.

Необхідно передбачити обговорення деструктивних способів виходу з кризових станів: ведучі зборів запитують в аудиторії, що учні думають про такі шляхи виходу зі стресу, як алкоголь, наркотики, агресія; принаймні, один-два чоловіки, звичайно, виражають неприйняття таких форм поводження, що і підтримується.

Важливо пам’ятати!

Наслідки кризової ситуації можуть бути тривалими, у зв'язку з чим необхідно передбачити можливість психологічного супроводу учнів, що полягає у психологічній підтримці, а також проведення зборів через кілька тижнів після кризи – для відстеження динаміки змін.

При плануванні дій по наданню допомоги в кризових ситуаціях важливо враховувати реальні потреби потерпілих. Це і бажання вижити, врятуватися, і як можна оперативніше встановити контакт із близькими; одержати інформацію, що відбувається з метою осмислення ситуації й орієнтації в нових умовах; і прагнення встановити контроль за тим, що відбувається.

Основні питання, які необхідно розглянути на етапах підготовки і попередження кризових ситуацій в освітній установі:

1.                      Кого, імовірніше, всього торкнеться нещастя (кризова ситуація)?

Адміністрація разом з антикризовою бригадою і представниками служби екстреної психологічної допомоги розглядає різні сценарії і визначає групи, що можуть бути залучені в кризову ситуацію.

2. Чи торкнеться ця подія антикризової команди? Яким чином?

3. Хто віддає розпорядження про початок дій щодо надання допомоги і ліквідації наслідків кризової ситуації?

4. Які цілі цієї допомоги? Що відбудеться, якщо взагалі не втручатися?

5. Яка тактика і стратегія втручання?

6. Які критерії успішного втручання і/або його результату?

7. Які ресурси є в розпорядженні (коло підтримки, фізичні ресурси, скільки це буде коштувати, які обмеження)?

8. Чи буде кооперація з представниками інших освітніх установ, відомств? З ким саме? Хто буде координувати, керувати? Яким чином?

9. Яким чином взаємодіяти зі ЗМІ?

Особливе місце займає робота щодо запобігання самогубства — вона є також важливою частиною групової роботи, тому що часто спостерігається збільшення ризику самогубства у випадку смерті товариша. Дуже важливо надати інформацію про можливості одержання допомоги, консультації.

Робота в малих групах (4–12 учнів).

Бажано, щоб таку роботу проводив фахівець, що пройшов навчання із надання допомоги в кризових ситуаціях і здатний визначити важкість стану дитини. Невелика кількість учнів у групі дає можливість для більш ретельної і глибинної психологічної роботи. Тривалість заняття мінімально 1 година (але не більше 2 годин).

Актуальним сьогодні є використання розвивальних та просвітницько-профілактичних, зокрема настільних ігор в соціально-педагогічній та психологічній професійній діяльності як інструменту попередження та профілактики деструктивних явищ в освітньому середовищі, інформування про наслідки небезпечної та ризикованої поведінки, а також формування моделей здорового способу життя і безпечної поведінки в ситуаціях ризику, підвищення рівня правової обізнаності і культури та відповідального ставлення як до власного життя і здоров’я, так і оточуючих.

Гра є одним з інструментів в арсеналі соціального педагога та практичного психолога у процесі розв’язання проблеми організації життя шкільного колективу ще й тому, що її можна застосовувати з метою діагностики мiжособистiсних стосунків.

Важливо також оптимізувати зміст і форми соціально-педагогічної та правової просвіти (в т.ч. щодо прав дітей) педагогічних працівників і батьків, соціального оточення, яке опікується дітьми, що, у свою чергу, сприятиме попередженню або мінімізації негативних наслідків конфліктних подій, формуванню адекватних знань та уявлень про соціально-політичні події в країні, розвиток важливих життєвих компетенцій, критичного мислення у дітей та дорослих; умінь орієнтуватися в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки; підготовки особистості до життя і праці у світі, що швидко змінюється.

Також ефективними у роботі як з дітьми, так і дорослими є: консультування, дебрифінг; групова дискусія, активні ігри, рольове моделювання, арттерапія; тілесно орієнтована терапія, танцювальна терапія (або їх елементи), соціально-психологічний театр; поширення пам'яток; залучення дітей до різних форм активної діяльності в залежності від їх віку.

Робота з учнями припускає виконання таких кроків:

∙ письмовий виклад інформації про те що відбувається (надати цю інформацію і батькам);

∙ групування проблем за допомогою короткої і проблемно-орієнтованої діагностики; діти, що потребують екстреної психологічної допомоги, наприклад учні з ризиком самогубства, повинні бути направлені у відповідні служби; з іншими дітьми може проводитися коротка безпосередня робота (зазвичай у груповій формі).

Важливо пам’ятати!

Наслідки кризової ситуації можуть бути тривалими, у зв'язку з чим необхідно передбачити можливість психологічного та соціально-педагогічного супроводу учнів.