9 фраз, які не можна говорити дітям про війну

 

       

Зброя для дитини зі здоровою психікою - не спосіб вбивати, на знак героїв. 

    Тати та мами зараз частіше ламають голову не над тим, як говорити з дитиною "про ЦЕ", а як говорити про АТО.

    Психотерапевти Роксана Ящук та Олена Ляшенко радять відповідати на всі запитання. Але важливо не сказати зайвого! Так що не варто репетирувати, як говорити - краще вивчити назубок, чого дитині не можна чути, в якому настрої ви не були б.

"Ти ще малий про таке думати. Не твого розуму справа"

    Заборони лише посилюють відчуття тривоги та невизначеності.

"Тата можуть убити на війні. Твій тато там, де небезпечно"

    Хоч би як ви самі хвилювалися, дитина повинна відчувати впевненість, що для її сім'ї все завершиться благополучно. Інакше в нього зникне відчуття безпеки світу, а у віці до 10 років такі переживання болючі і закладають на майбутнє такі риси характеру, як недовіра до оточуючих, песимізм.

"Виростеш - теж воюватимеш"

 Хоч би яких політичних поглядів ви дотримувалися, дитину треба готувати до мирного життя, а не до битв. Це питання навіть не моралі, а душевного здоров'я. "Захищати людей у ​​майбутньому" - формулювання, яке допомагає дитині рости сильним та сміливим. "Воювати, мстити" і т. д. - плани, які руйнівно діють на незміцнілу психіку.

"Ми повинні боротися, щоб перемогти всіх ворогів"

    Війну не можна представляти дитині у спосіб вирішення конфлікту. Не варто будувати фрази так, щоб дитина думала, що її близькі підтримують війну або вітали її початок.

 "Тебе я ніколи не пущу на війну!"

    Протилежна помилка: дитина, яка заявляє, що піде боротися, як тато, або всіх звільнить "від поганих", не повинна стикатися із засудженням, глузуванням, заборонами. Інакше він, особливо хлопчик, переживатиме, що "стане дезертиром, боягузом, бо мама надто боїться за нього". Найкраще підтримати його намір стати захисником. А потім пояснити, що до такої ролі треба готуватися: наприклад, робити зарядку та бігати, щоб стати сильнішим. Рятувати, але поки що пташенят, кошенят, щенят, а не людей. Важливо також наголосити, що воєнні дії скоро закінчаться, але він може застосовувати свої вміння у мирному житті.

"Наш ворог - така країна, люди такої національності"

    Не можна прищеплювати страх, підозрілість чи ненависть до цілої країни, народу. Знову ж таки, крім моральної сторони питання, це може викликати розщеплення у свідомості у дитини, яка має друзів різних національностей, родичів, улюблених акторів або музикантів.

"Ти злякався вибуху, побаченого по телевізору? А солдати не бояться, трусишко"

    Соромитись за прояв тривоги не можна. Так ви не допоможете позбутися дитині страху, а лише заженіть переживання вглиб, привчивши і в майбутньому секретничати. Страхи, які малюк намагається самотужки придушити, можуть обернутися фізичними нездужаннями, такими як нервові тики, заїкуватість, енурез, розлади сну та апетиту.

"Люди сварилися, билися, ось як ти з однокласниками, а потім почали боротися один з одним. Ось що буває, якщо не вмієш миритись"

    Добрі виховні наміри у разі недоречні. Для дитини небезпечно думати, що звичайні бійки можуть перерости у вбивства. Або малюк почне уникати будь-яких з'ясування стосунків, щоб не стати жертвою, через що інші діти можуть вважати його слабаком або робити "цапом-відбувайлом". Або дитина стане боятися сама себе, спалахів гніву - і такі переживання в дорослі роки чреваті депресіями, схильністю до зайвої самокритики.

 "Викинь свій пістолет. Зараз я розповім тобі, що таке справжнє поранення..."

    У жодному разі не можна описувати поранення, наслідки застосування зброї. Останніми місяцями психологи все частіше займаються дітьми, яким батьки самі живописали жахи битв. Наприклад, одна мама втомилася від того, що сини днями грали у війну, вигукуючи підслухані десь слова "колоради", "бандерівці", яких ніколи не вживали в будинку. Коли хлопці вкотре вибігли з криками "Ти вбита!" - Вона вирішила серйозно поговорити. Мовляв, коли поріжеш палець – боляче, а рани – це величезні криваві дірки по всьому тілу, від яких довго доводиться мучитися. Результатом розмови був нервовий зрив одного з дітей, після чого його довго довелося лікувати.

КОМПЕТЕНТНО

Дитина – за природою оптиміст

Психотерапевт Офра Аялон.

   Умовчати про страшні події набагато небезпечніше, ніж відверто поговорити, вважає психотерапевт Офра Аялон.

    Психотерапевт Офра Аялон - один із найвідоміших у світі фахівців із роботи з дітьми, які зіткнулися з військовими подіями. Вона працювала у Югославії, Ізраїлі, країнах Південно-Східної та Центральної Азії. Іноді психотерапевт приїжджає до колег до Києва. Вона поділилася з "Комсомолкою" думками про те, як краще говорити з дітьми про бойові дії.

"Страшне дивлюся навпаки"

 - Не варто боятися травмувати дитину однією згадкою про битви, - стверджує Офра Аялон.

Сайт ІМЗО

 

Дитяча психіка під час війни: перша допомога, усунення небажаних наслідків

 

❗️Відчуття тривоги, страху і пригнічення під час таких невизначених часів як війна, є невідворотними.

 

    Діти в залежності від віку по різному реагують на стрес та кризову ситуацію. 

🔰• Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та боятися незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків.

 

    Психіатри звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички, спостерігається порушення сну, коли діти вночі скрикують, проявляють страх. Якщо дитина так реагує, то у неї з психікою все гаразд. Дитина об’єктивно реагує на ситуацію, і батькам не треба лякатися такої поведінки дітей. У маленьких дітей дуже гнучка психіка, яка витісняє елементи страху.

 

✅Допомога дорослого. Насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт. Тримайте дітей у теплі і безпеці. Тримайте їх подалі від гучного шуму і хаосу. Частіше обіймайте і притискайте їх до себе. По можливості дотримуйтесь графіку годування і сну. Говоріть спокійним та лагідним голосом.

 

🔰• Діти 4–6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. 

 

✅Допомога дорослого. Діти потребують, насамперед, безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину. Приділяйте дітям більше часу та уваги. Постійно нагадуйте їм, що вони знаходяться в безпеці. Поясніть, що вони не винні у події, що сталася. Намагайтеся не розлучати дітей з тими, хто піклується про них: з братами, сестрами та близькими. По можливості виконуйте звичні процедури і дотримуйтесь режиму. Простими словами, відповідайте на питання про те, що сталося, без страшних подробиць. Дозвольте дітям триматися поруч з дорослими, якщо їм страшно і вони чіпляються за дорослих. Будьте терплячими з дітьми, які повертаються до поведінки, притаманної більш молодшому віку, наприклад, смокчуть палець або мочаться в ліжко. По можливості створіть умови для ігор і відпочинку. Якщо дорослий поранений, перебуває у вкрай пригніченому стані або за іншої причини не може піклуватися про свою дитину, постарайтеся допомогти йому організувати догляд за дітьми. Тримайте дітей та їх близьких разом і не дозволяйте розлучати їх. Наприклад, якщо дорослого відвезли, щоб надати йому медичну допомогу, спробуйте відправити з ним дітей або докладно запишіть інформацію про те, куди його відправляють, щоб діти змогли зустрітися з ним.

 

🔰• Діти 7–10 років: можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, у яких дитина бачить себе «рятувальником», «зацикленість» на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. 

 

✅Допомога дорослого. Батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і за можливості забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).

 

🔰• Діти 11–13 років: відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правила. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність. 

 

✅Допомога дорослого. Батькам можна відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки. Приділяйте дітям час та увагу. Допоможіть їм займатися звичними справами. Поясніть, що сталося і що відбувається зараз. Дозвольте їм сумувати, не чекайте, що вони виявляться сильнішими. Вислухайте їх міркування і страхи без засуджень і оцінок. Чітко визначте правила поведінки і поясніть, чого чекаєте від них. Запитайте, чого вони побоюються, підтримайте їх, обговоріть, як краще вчинити, щоб залишитися неушкодженим.

    Заохочуйте їх прагнення приносити користь оточуючим, і надавайте таку можливість.

   Також майте на увазі, що діти часто збираються навколо місця події і можуть стати свідками жахливих подій, навіть якщо вони або їх батьки або піклувальники безпосередньо не постраждали. У хаосі кризи дорослі часто поглинені своїми турботами і не можуть уважно стежити за тим, чим зайняті діти, що вони бачать або чують. Постарайтеся захистити дітей від трагічних дій або розповідей очевидців.

 

🔰• Діти 14–18 років: проявляють небезпечну поведінку, можливі спроби самогубства, реакції, що нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. 

✅ Допомога дорослого. У цьому віці дорослим важливо не заохочувати підлітка брати на себе роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження, дати можливість бути природним зі своїми переживаннями.

Інтернет

Мовні нюанси і правила, навчання на помилках

   Певні граматичні нюанси, які значно поліпшать ваш рівень володіння українською мовою.

   «Рахуйте тільки компліменти»

✘ я рахую

✔ я вважаю

---

   «В українській усе на Х!» Зухвало, але запам’ятовується

✘ по газонАМ, квартирАМ

✔ по газонАХ, квартирАХ

---

   «У десятках перша частина не змінюється».

✘ (немає) шестИдесяти, (прийти з) восьмИдесятьма

✔ (немає) шістдесяти, (прийти з) вісімдесятьма

---

   «Протягом року не стійте на протязі»

✘ на протязі

✔ протягом

   Коли протягом дня сидиш на протязі, можна й захворіти!

---

   «Правильно керуйте дієсловами»

✘ навчатися (чому?) мовІ, співАМ

✔ навчатися (чого?) мовИ, співІВ

---

   «САМИЙ уже давно не «самий», а «най»!»

✘ самий дорогий

✔ найдорожчий

---

   «Не виЙмайте виключення!»

✘ виключення, виЙняток

✔ (лише) виняток

---

   «Година – жінка, тому «котра?»

✘ вісім, десять годин

✔ восьма, десята година

---

   «Відповідно до, згідно з – «папужки-нерозлучники».

✘ згідно закону / відповідно закону

✔ згідно ІЗ законом / відповідно ДО закону

Я ж зробив усе згідно з інструкцією! Добре, що відповідно до контракту я можу повернути товар продавцю...

---

   «Підходять ноги, а не сукні!»

✘ сукня підходить

✔ сукня пасує / личить

---

   «В українській не бажають, а хочуть».

✘ бажаючий / практикуючий

✔ охочий / практик

---

   «Берімо, але не приймаймо нічого!»

✘ приймати участь

✔ брати участь

---

   «Ставмо частіше прогалини!»

✘ нажаль / будь-ласка

✔ на жаль / будь ласка

На жаль, пишуть ці два слова разом.

---

   «Нумо до словотворчості!»

✘ замість звичного вуху «Добраніч», можна використовувати неологізми

✔ «Мирноніч» / «Тихоніч»

 

   Особливо пропоную звернути увагу на чудову книгу, яка допоможе позбутися помилок — «Помилкаріум. Моя українська правильна та вишукана». Ось ще 16 прикладів, які допоможуть поліпшити власні мовні навички, не напружуючись.

   «Не тягнемо за собою в нове життя старі звички»

Повлечь за собой – спричинити (що?)

Призвести до (чого?)

Викликати (що?)

А от тягнути за собою краще собачку на повідку.

---

   «Відношення – це завжди про взаємозв’язки»

✘ Як ти відносишся / моє відношення

✔ Як ти ставишся / моє ставлення

---

   «Простота завжди вигідніша»

✘ Носити тимчасовий характер

✔ Мати тимчасовий характер / тимчасові заходи

---

   «1+1» в мові не працює, бо виходить «третій зайвий»

✘ В перший раз, в третій раз, в сотий раз. Він здобув перемогу в перший раз

✔ Уперше, втретє, усоте / Він здобув перемогу вперше

---

   «Перекладаймо синоніми з російської»

✘ Накінець-то, в кінці кінців

✔ Нарешті, врешті, зрештою, врешті-решт, кінець кінцем, нарешті

---

   «Половинки пишемо окремо»

✘ Пів’яблука, пів-Європи, півдня

✔ Пів яблука, пів острова, пів Європи

Головне – не плутати ці слова з іменниками: півкуля, півострів, піваркуш

---

   «З дефісом чи без?»

✘ Веб-сторінка, веб-дизайнерка, веб-портла

✔ Вебсторінка, вебдизайнер, вебпортал

Це правила нового правопису, тож варто просто запам’ятати

---

   «В угоди – тільки сторона»

✘ Важливий бік угоди, судовий бік справи, політичний бік інтересів

✔ Важлива сторона угоди, судова сторона справи, політична сторона інтересів

---

   «Літні канікули, але не літній вік»

✘ Людина літнього віку

✔ Людина похилого віку, літня людина, людина поважного віку

Літня людина – та, яка в літах, але не людина літнього віку. Виходить тавтологія, адже вік – це кількість літ, років. Тож краще казати: людина похилого або поважного віку.

---

   «Куди Х не просять»

✘ Двохкімнатна квартира, трьохразове харчування, чотирьохразовий чемпіон

✔ Двокімнатна квартира, триразове харчування, чотириразовий чемпіон

Але «х» ми вживаємо в порядкових числівниках: двохтисячні роки. Також «х» пишемо перед голосними – «трьохактний».

---

   «Слова військового стану»

✘ Воєнкомат, воєнний

✔ Військкомат, військовик/армієць, військовий, боєць, воїн, вояк

Але: воєнний стан

---

   «Прощаємось із «далеко не…»

✘ Далеко не перший випадок, далеко не розумний, далеко не останній

✔ Зовсім (геть) не перший випадок, аж ніяк не розумний, геть не останній

«Далеко не» – яскравий приклад росіянізму, який в’ївся бур’яном у нашу мову. Викорінюймо й використовуймо питомі українські словосполучення.

---

   «Обгортати чи обертати?»

✘ Обертати увагою, обертати тісто плівкою

✔ Обгортати увагою, обгортати тісто плівкою

У дієслова «обертати» – значень чимало, але воно не стосується процесу замотування, обгортання чогось у щось, як ось тіста в плівку, як ви можете це часто надибати в рецептах.

---

   «Запитання чи питання»

✘ Ставити питання, це запитання досліджували вчені

✔ Ставити запитання, це питання досліджували вчені

Коли ми питаємо про щось, то ставимо запитання. А коли обговорюємо, то питання.

---

   «Що приносять, а що наносять?»

✘ Ракети принесли (нанесли) шкоду

✔ Ракети завдали шкоди

З першого погляду, конструкція «принести шкоду» може не різати вам око. Проте мовна традиція віддає перевагу усталеному поєднанню дієслова з іменником.

---

   «Коли вживати «строк», а коли «термін»

✘ Строк придатності, кредит терміном на 2 роки

✔ Термін придатності, кредит строком на 2 роки

Строк вимірюється годинами, днями, тижнями, місяцями, роками. А отже, кредит строком на 5 років. А термін пов’язаний із чіткою датою – а отже, термін дії картки – до 31.10.2022 року.

 

Освіта нова 

 

12 важелів успіху за версією Стівена Кові

 

    «Лідерство — це здатність говорити людям про їхню цінність та потенціал так, щоб вони надихалися цим і розвивали в собі ці якості» — слова Стівена Р. Кові, одного з найпопулярніших експертів у питаннях лідерства, ефективності організаційної структури та сім’ї, автора бестселерів «7 звичок надзвичайно ефективних людей» та «Спочатку найголовніше». Щоб стати справжнім лідером, вам знадобляться 12 важелів успіху.

     Книгу «12 важелів успіху» зібрав з неопублікованих раніше робіт син автора. Основна ідея Стівена Р. Кові — це досягнення успіху через життя, яке відповідає беззаперечним принципам, ще регулюють реальність. Кові називає ці принципи важелями і вважає, що, підсилюючи кожен з цих принципів, ми ніби натискаємо на важіль, який допомагає нейтралізувати конкретний негативний аспект життя.

Панічна атака в умовах війни: як допомогти собі, дитині, людям поруч

Психологи Ольга Калашнік та Мирон Шкробут пояснюють природу панічних атак і дають прості й ефективні техніки, що допоможуть подолати навіть надсильний приступ страху.

Панічна атака: що це і як відрізнити від серцевого нападу?

Панічна атака (ПА) — сильний і раптовий приступ страху, коли немає реальної небезпеки чи видимої причини. Супроводжується шаленим викидом адреналіну в кров і, відповідно, сильними фізичними реакціями. Під час війни панічні атаки почастішали серед підлітків і дітей. Тож варто навчитися розрізняти симптоми ПА і знати, як діяти, якщо ви стали свідком приступу паніки. Симптоми панічної атаки:

·     Раптовий початок, без попередження. ПА може спіткати в маршрутці, метро, за кермом, у торговому центрі, під час наради чи ділової зустрічі.

·     Людині дуже страшно. Вона каже про страх померти, відчуття нереальності того, що відбувається з нею, деперсоналізацію, страх збожеволіти.

·     Людині може здаватися, що вона от-от втратить свідомість.

·     Прискорене серцебиття (тахікардія).

·     Важкість у грудях.

·     Прискорене дихання, відчуття нестачі кисню.

·     Холодіють руки і ноги, у голові «пульсує», тиск підвищується.

·     Тіло тремтить.

·     Озноб.

·     Запаморочення, потемніння в очах.

·     Відчуття стиснення голови, головний біль.

Важливо: прояви панічної атаки маскуються під симптоми інших вельми серйозних проблем зі здоров’ям, як от серцевий напад. Тож важливо, щоб саме лікар оцінив, що є причиною симптомів, не пропустивши інші захворювання.

Витягти дитину з гаджета: чим загрожує надмірний екранний час

 

Екранний час — це можливість розвитку, навчання та спілкування з іншими в мережі. Але під час воєнного стану, коли все навчання перейшло в онлайн, діти проводять надто багато часу в гаджетах. Які ознаки надмірного часу онлайн? Чим це загрожує? Та як допомогти дитині контролювати свій час зі смартфоном?

Які ознаки надмірного часу онлайн у дітей?

·     Уникання соціальної взаємодії: коли розмовляєте з дитиною, то вона відповідає вам, але постійно дивиться в екран, не відриваючись від того, що там відбувається.

·     Дитина стає агресивнішою без явних на те причин, жаліється на відчуття перевантаженості звичними справами: не виконує обов’язки по дому та домашню роботу, бо скаржиться на втому.

·     Погіршуються успіхи в навчанні, дитина стає неуважною та не може сконцентруватися на виконанні завдань.

·     Дитина не може припинити користуватися інтернетом або скоротити цей час.

·     Дитина не може дочекатися наступної можливості скористатися інтернетом і часто запитує: «А коли можна буде вже зайти в інтернет?»

·     Дитина може жалітися на фізичне самопочуття — головний біль, біль у шлунку, поганий зір.

·     Дитина не реагує на присутність інших людей поруч, так, ніби вона сама в кімнаті чи приміщенні, і в цей час уся її увага — в екрані девайса.

·     Коли дитина довго не може зайти в мережу, то вона стає агресивною, стаються істерики.