ПРО РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ НА ПЕРІОД ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-rekomendaciyi-dlya-pracivnikiv-zakladiv-doshkilnoyi-osviti-na-period-diyi-voyennogo-stanu-v-ukrayini 

ПОДОЛАННЯ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ ТА ЛІКВІДАЦІЯ ЇХ НАСЛІДКІВ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

 

Пам’ятка для керівників закладів та установ освіти

Джерело: “Соціально-педагогічна та психологічна допомога сім’ям з дітьми в період військового конфлікту” : навчально-методичний посібник. - К. : Агенство “Україна”. - 2015. - 176 с.

 

На жаль, як би ми не готувалися до надзвичайних ситуацій, вони відбуваються, вони завжди несподівані і вимагають негайної дії.

Що може зробити освітня установа?

●        Завірити учнів у тому, що про них подбають і що педагогічний колектив готовий до іспитів, які випали на його долю.

●       Підтримувати стабільність у школі.

●       Забезпечити батьків і вчителів необхідною інформацією.

●       Шкільні психологи і консультанти повинні бути готові до надання підтримки і консультування в разі потреби.

●        Виділити час для обговорення того, що сталося.

●       Направити учнів з найбільшою тривожністю, страхом, з дезадаптивною поведінкою на додаткову консультацію до фахівця.

●       Довести інформацію до відома батьків.

●       Звернути увагу на дітей, які нещодавно пережили важку, травматичну подію.

●       Не допускати навішування ярликів і обвинувачень.

●       Пам'ятати, що реакція на травматичну подію залежить як від індивідуальних, так і від вікових характеристик дітей.

При організації заходів щодо ліквідації наслідків кризової ситуації, як і при будь-якій операції, що стосується великої кількості людей, необхідно пам'ятати про те, що всі кроки повинні здійснюватися по добре обміркованому плану.

Лист МОН України "Щодо асистента учня (дитини) в закладах освіти"

 

      Міністерством освіти і науки України було розроблено Умови допуску асистента учня (дитини) до освітнього процесу для виконання його функцій та вимоги до нього, затверджені наказом МОН від 17.11.2021 № 1236, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 січня 2022 р. за № 73/37409. (далі - Умови допуску). Зазначений документ був розроблений відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про повну загальну середню освіту», яка передбачає, що «в освітньому процесі соціальні потреби учнів з особливими освітніми потребами забезпечуються асистентом учня - соціальним робітником, одним із батьків учня або уповноваженою ними особою. 

     Асистент учня допускається до участі в освітньому процесі для виконання його функцій виключно за умови проходження спеціальної підготовки, що підтверджується відповідним документом. Умови допуску асистента учня до освітнього процесу для виконання його функцій та вимоги до нього визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.       Рішення про допуск асистента учня до участі в освітньому процесі приймає керівник закладу освіти на основі укладення відповідного договору між закладом освіти та асистентом учня за згодою батьків». 

     Звертаємо увагу, що відповідно до законодавства асистентом учня (дитини) можуть бути соціальні робітники, один з батьків (інших законних представників) учня (дитини) або уповноважені ним особи. 

     У випадку, якщо функції асистента учня (дитини) виконує соціальний робітник, то мова йде про  надання базової соціальної послуги супровіду під час інклюзивного навчання, що регламентовано Законом України «Про соціальні послуги» та наказом Міністерства соціальної політики України від 23.12.2021 № 718, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 січня 2022 р. за № 72/37408, «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги супроводу під час інклюзивного навчання» (далі – Державний стандарт).

      Просимо проінформувати заклади освіти та батьків (інших законних представників дитини), що відповідно до розділу 2 Державного стандарту для отримання соціальної послуги за рахунок бюджетних коштів один із батьків / інший законний представник отримувача соціальної послуги звертається до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради з письмовою заявою, до якої додається копія висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи, наданого інклюзивно-ресурсним центром, складеного за формою, визначеною у додатку 5 до Положення про інклюзивно-ресурсний центр, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 року № 545, в якому зазначається потреба дитини у супроводі під час інклюзивного навчання. 

    Відповідно, звертаємо увагу керівників та фахівців інклюзивно-ресурсних центрів на потребу зазначення у висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи потреби в асистенті учня (дитини) / наданні послуги супроводу під час інклюзивного навчання. Згідно з розділом 2 Державного стандарту заява про потреби в отриманні соціальної послуги за рахунок бюджетних коштів може подаватись в електронній формі, з використанням державних електронних інформаційних ресурсів, з накладенням електронного підпису заявника, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа. 

     При цьому підставою для отримання соціальної послуги за рахунок бюджетних коштів є рішення виконавчого органу. Рішення про надання соціальної послуги за рахунок бюджетних коштів / відмову у її наданні приймається відповідно до Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587.         Рішення про надання/відмову у наданні соціальної послуги надавачем соціальних послуг недержавного сектору приймає відповідний надавач. Відмова у наданні соціальної послуги супроводжується письмовим повідомленням батьків або інших законних представників отримувача соціальної послуги із зазначенням причин відмови. 

     Відповідно Умов допуску, асистент учня (дитини) забезпечує в освітньому процесі соціальні та соціально-побутові потреби здобувача освіти з особливими освітніми потребами / надає соціальну послугу супроводу під час інклюзивного навчання в закладах освіти.

      Відповідно до пункту четвертого Умов допуску до асистента учня (дитини) висуваються наступні вимоги: 1) проходження спеціальної підготовки обсягом не менше 15 годин, яка має включати інформацію щодо дотримання правил охорони праці та безпеки життєдіяльності в закладі освіти, ознайомлення з правами та обов’язками учасників освітнього процесу в закладах освіти, що підтверджено документом про проходження підготовки (підвищення кваліфікації), виданим суб’єктом надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації.

      Підготовка соціальних робітників, які надають послугу супроводу під час інклюзивного навчання, проводиться на базі обласних, Київського міського центру соціальних служб за програмою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України, та підтверджується документом про проходження такої підготовки; 2) проходження профілактичного медичного огляду; 3) дотримання правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, правил охорони праці, безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки, принципу конфіденційності стосовно стану здоров’я та іншої особистої інформації про учасників освітнього процесу.

      На виконання вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту» щодо допуску асистента учня (дитини) до участі в освітньому процесі для виконання його функцій виключно за умови проходження спеціальної підготовки, що підтверджується відповідним документом, Міністерством освіти і науки України розроблено проєкт Типової програми спеціальної підготовки асистентів учня (дитини), який планується затвердити наказом МОН до середини вересня 2022 року. У той же час враховуючи можливості для здійснення спеціальної підготовки суб’єктами надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації, що зазначено в Умовах допуску, просимо обласні інститути післядипломної педагогічної освіти започаткувати відповідну спеціальну підготовку асистентів учня (дитини) відповідно до власних програм або Типової програми спеціальної підготовки асистентів учня (дитини), затвердження якої заплановано МОН.    

      Враховуючи воєнний стан, що не сприяв формуванню пропозицій зі сторони суб’єктів надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації (до яких відповідно до пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 800 «Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників» можуть відноситися заклади освіти (його структурні підрозділи), наукові установи, інші юридичні чи фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, що провадить освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників) просимо інформувати заклади освіти, наукові установи, інших юридичних чи фізичних осіб про можливість проведення спеціальної підготовки осіб, які планують виконувати функції асистента учня (дитини). 

     

      Також просимо допустити на період дії воєнного стану, але не довше ніж до 31 грудня 2022 року, асистентів учня (дитини), які є батьками (іншими законними представниками) учня (дитини) з особливими освітніми потребами або уповноваженими ними особами під їх письмове зобов’язання пройти відповідну спеціальну підготовку, за умови дотримання інших вимог (проходження профілактичного медичного огляду та дотримання правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, правил охорони праці, безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки, принципу конфіденційності стосовно стану здоров’я та іншої особистої інформації про учасників освітнього процесу) та пункту 5 Умов допуску (наявність письмової заяви у довільній формі одного з батьків (іншого законного представника) дитини щодо допуску асистента учня (дитини) до участі в освітньому процесі, підписання договору про участь асистента учня (дитини) в освітньому процесі в закладі освіти, наявність в закладі освіти висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, виданого інклюзивно-ресурсним центром, де зазначена потреба в асистенті учня (дитини) (супроводі під час інклюзивного навчання). 

З повагою Заступник Міністра                                          Віра РОГОВА

Лист МОН від 11.07.2022 р. № 1/7707-22 “Про підготовку закладів освіти до нового навчального року та опалювального сезону в умовах воєнного стану”

https://document.vobu.ua/doc/13916 

Методичні рекомендації про окремі питання діяльності закладів дошкільної освіти у 2022/2023 навчальному році

https://uied.org.ua/rozrobleno-metodychni-rekomendacziyi-pro-okremi-pytannya-diyalnosti-zakladiv-doshkilnoyi-osvity-u-2022-2023-navchalnomu-roczi/ 

9 фраз, які не можна говорити дітям про війну

 

       

Зброя для дитини зі здоровою психікою - не спосіб вбивати, на знак героїв. 

    Тати та мами зараз частіше ламають голову не над тим, як говорити з дитиною "про ЦЕ", а як говорити про АТО.

    Психотерапевти Роксана Ящук та Олена Ляшенко радять відповідати на всі запитання. Але важливо не сказати зайвого! Так що не варто репетирувати, як говорити - краще вивчити назубок, чого дитині не можна чути, в якому настрої ви не були б.

"Ти ще малий про таке думати. Не твого розуму справа"

    Заборони лише посилюють відчуття тривоги та невизначеності.

"Тата можуть убити на війні. Твій тато там, де небезпечно"

    Хоч би як ви самі хвилювалися, дитина повинна відчувати впевненість, що для її сім'ї все завершиться благополучно. Інакше в нього зникне відчуття безпеки світу, а у віці до 10 років такі переживання болючі і закладають на майбутнє такі риси характеру, як недовіра до оточуючих, песимізм.

"Виростеш - теж воюватимеш"

 Хоч би яких політичних поглядів ви дотримувалися, дитину треба готувати до мирного життя, а не до битв. Це питання навіть не моралі, а душевного здоров'я. "Захищати людей у ​​майбутньому" - формулювання, яке допомагає дитині рости сильним та сміливим. "Воювати, мстити" і т. д. - плани, які руйнівно діють на незміцнілу психіку.

"Ми повинні боротися, щоб перемогти всіх ворогів"

    Війну не можна представляти дитині у спосіб вирішення конфлікту. Не варто будувати фрази так, щоб дитина думала, що її близькі підтримують війну або вітали її початок.

 "Тебе я ніколи не пущу на війну!"

    Протилежна помилка: дитина, яка заявляє, що піде боротися, як тато, або всіх звільнить "від поганих", не повинна стикатися із засудженням, глузуванням, заборонами. Інакше він, особливо хлопчик, переживатиме, що "стане дезертиром, боягузом, бо мама надто боїться за нього". Найкраще підтримати його намір стати захисником. А потім пояснити, що до такої ролі треба готуватися: наприклад, робити зарядку та бігати, щоб стати сильнішим. Рятувати, але поки що пташенят, кошенят, щенят, а не людей. Важливо також наголосити, що воєнні дії скоро закінчаться, але він може застосовувати свої вміння у мирному житті.

"Наш ворог - така країна, люди такої національності"

    Не можна прищеплювати страх, підозрілість чи ненависть до цілої країни, народу. Знову ж таки, крім моральної сторони питання, це може викликати розщеплення у свідомості у дитини, яка має друзів різних національностей, родичів, улюблених акторів або музикантів.

"Ти злякався вибуху, побаченого по телевізору? А солдати не бояться, трусишко"

    Соромитись за прояв тривоги не можна. Так ви не допоможете позбутися дитині страху, а лише заженіть переживання вглиб, привчивши і в майбутньому секретничати. Страхи, які малюк намагається самотужки придушити, можуть обернутися фізичними нездужаннями, такими як нервові тики, заїкуватість, енурез, розлади сну та апетиту.

"Люди сварилися, билися, ось як ти з однокласниками, а потім почали боротися один з одним. Ось що буває, якщо не вмієш миритись"

    Добрі виховні наміри у разі недоречні. Для дитини небезпечно думати, що звичайні бійки можуть перерости у вбивства. Або малюк почне уникати будь-яких з'ясування стосунків, щоб не стати жертвою, через що інші діти можуть вважати його слабаком або робити "цапом-відбувайлом". Або дитина стане боятися сама себе, спалахів гніву - і такі переживання в дорослі роки чреваті депресіями, схильністю до зайвої самокритики.

 "Викинь свій пістолет. Зараз я розповім тобі, що таке справжнє поранення..."

    У жодному разі не можна описувати поранення, наслідки застосування зброї. Останніми місяцями психологи все частіше займаються дітьми, яким батьки самі живописали жахи битв. Наприклад, одна мама втомилася від того, що сини днями грали у війну, вигукуючи підслухані десь слова "колоради", "бандерівці", яких ніколи не вживали в будинку. Коли хлопці вкотре вибігли з криками "Ти вбита!" - Вона вирішила серйозно поговорити. Мовляв, коли поріжеш палець – боляче, а рани – це величезні криваві дірки по всьому тілу, від яких довго доводиться мучитися. Результатом розмови був нервовий зрив одного з дітей, після чого його довго довелося лікувати.

КОМПЕТЕНТНО

Дитина – за природою оптиміст

Психотерапевт Офра Аялон.

   Умовчати про страшні події набагато небезпечніше, ніж відверто поговорити, вважає психотерапевт Офра Аялон.

    Психотерапевт Офра Аялон - один із найвідоміших у світі фахівців із роботи з дітьми, які зіткнулися з військовими подіями. Вона працювала у Югославії, Ізраїлі, країнах Південно-Східної та Центральної Азії. Іноді психотерапевт приїжджає до колег до Києва. Вона поділилася з "Комсомолкою" думками про те, як краще говорити з дітьми про бойові дії.

"Страшне дивлюся навпаки"

 - Не варто боятися травмувати дитину однією згадкою про битви, - стверджує Офра Аялон.

Сайт ІМЗО

 

Дитяча психіка під час війни: перша допомога, усунення небажаних наслідків

 

❗️Відчуття тривоги, страху і пригнічення під час таких невизначених часів як війна, є невідворотними.

 

    Діти в залежності від віку по різному реагують на стрес та кризову ситуацію. 

🔰• Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та боятися незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків.

 

    Психіатри звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички, спостерігається порушення сну, коли діти вночі скрикують, проявляють страх. Якщо дитина так реагує, то у неї з психікою все гаразд. Дитина об’єктивно реагує на ситуацію, і батькам не треба лякатися такої поведінки дітей. У маленьких дітей дуже гнучка психіка, яка витісняє елементи страху.

 

✅Допомога дорослого. Насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт. Тримайте дітей у теплі і безпеці. Тримайте їх подалі від гучного шуму і хаосу. Частіше обіймайте і притискайте їх до себе. По можливості дотримуйтесь графіку годування і сну. Говоріть спокійним та лагідним голосом.

 

🔰• Діти 4–6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. 

 

✅Допомога дорослого. Діти потребують, насамперед, безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину. Приділяйте дітям більше часу та уваги. Постійно нагадуйте їм, що вони знаходяться в безпеці. Поясніть, що вони не винні у події, що сталася. Намагайтеся не розлучати дітей з тими, хто піклується про них: з братами, сестрами та близькими. По можливості виконуйте звичні процедури і дотримуйтесь режиму. Простими словами, відповідайте на питання про те, що сталося, без страшних подробиць. Дозвольте дітям триматися поруч з дорослими, якщо їм страшно і вони чіпляються за дорослих. Будьте терплячими з дітьми, які повертаються до поведінки, притаманної більш молодшому віку, наприклад, смокчуть палець або мочаться в ліжко. По можливості створіть умови для ігор і відпочинку. Якщо дорослий поранений, перебуває у вкрай пригніченому стані або за іншої причини не може піклуватися про свою дитину, постарайтеся допомогти йому організувати догляд за дітьми. Тримайте дітей та їх близьких разом і не дозволяйте розлучати їх. Наприклад, якщо дорослого відвезли, щоб надати йому медичну допомогу, спробуйте відправити з ним дітей або докладно запишіть інформацію про те, куди його відправляють, щоб діти змогли зустрітися з ним.

 

🔰• Діти 7–10 років: можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, у яких дитина бачить себе «рятувальником», «зацикленість» на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. 

 

✅Допомога дорослого. Батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і за можливості забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).

 

🔰• Діти 11–13 років: відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правила. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність. 

 

✅Допомога дорослого. Батькам можна відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки. Приділяйте дітям час та увагу. Допоможіть їм займатися звичними справами. Поясніть, що сталося і що відбувається зараз. Дозвольте їм сумувати, не чекайте, що вони виявляться сильнішими. Вислухайте їх міркування і страхи без засуджень і оцінок. Чітко визначте правила поведінки і поясніть, чого чекаєте від них. Запитайте, чого вони побоюються, підтримайте їх, обговоріть, як краще вчинити, щоб залишитися неушкодженим.

    Заохочуйте їх прагнення приносити користь оточуючим, і надавайте таку можливість.

   Також майте на увазі, що діти часто збираються навколо місця події і можуть стати свідками жахливих подій, навіть якщо вони або їх батьки або піклувальники безпосередньо не постраждали. У хаосі кризи дорослі часто поглинені своїми турботами і не можуть уважно стежити за тим, чим зайняті діти, що вони бачать або чують. Постарайтеся захистити дітей від трагічних дій або розповідей очевидців.

 

🔰• Діти 14–18 років: проявляють небезпечну поведінку, можливі спроби самогубства, реакції, що нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. 

✅ Допомога дорослого. У цьому віці дорослим важливо не заохочувати підлітка брати на себе роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження, дати можливість бути природним зі своїми переживаннями.

Інтернет