Проєктування траєкторії професійного розвитку педагогічного працівника

 

«Знати більше, ніж я знаю сьогодні»

В.Сухомлинський

«Якщо людина не знає, до якої мети вона рухається, для неї жоден вітер не буде попутним»

Сенека

Для сучасного суспільства характерною ознакою є зміни в усіх сферах життя, що впливають на розвиток освітянського простору. Як зазначає Р. Дафт, «щоб досягти успіху, а іноді й просто вижити в сучасному швидкоплинному бізнесі, люди й організації повинні безперервно вчитися». Тому стає необхідним освоєння педагогами нових систем і нового змісту освіти: ними здійснюється пошук і впровадження інноваційних технологій і організаційних форм професійного розвитку.

      Категорія педагогіки «освіта» розуміється як:

1) освіта як загальнолюдська цінність;

2) освіта як процес навчання і виховання людини - припускає протяжність в часі, різницю між вихідним і кінцевим станами учасників цього процесу; технологічність, що забезпечує зміни, перетворення;

3) освіта як результат процесу навчання і виховання. Освіту трактують як процес і результат засвоєння людиною досвіду поколінь у вигляді системи знань, умінь, навичок, відносин. Освіта як результат свідчить про закінчення закладу освіти  та посвідченні цього факту сертифікатом;

4) освіта як система - має певну структуру та ієрархію її елементів у вигляді наукових закладів і закладів освіти   різного типу (дошкільна, початкова, середня, середня спеціальна, вища, післядипломна освіта).

 «Особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти. Держава визнає ці види освіти, створює умови для розвитку суб’єктів освітньої діяльності, що надають відповідні освітні послуги, а також заохочує до здобуття освіти всіх видів. передбачає

   Формальна освіта - це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою» (Закон про освіту).

      Первинна професійна підготовка фахівців може здійснюватися на таких рівнях освіти: фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти.

      Підвищення кваліфікації з присвоєнням нового рівня освіти (назва кваліфікації) передбачає обов’язкове проведення атестації не рідше одного разу на 5 років, за результатами якої визначається  відповідність займаній посаді, присвоюються педагогічні категорії, педагогічні звання.

    Необхідна умова атестації – проходження курсової підготовки в міжатестаційний період.

Організації, які пропонують курси підвищення кваліфікації, мають орієнтуватися на формування й розвиток відповідних професійних компетентностей педагога. Важливо, щоб педагогічні працівники могли реалізувати своє право на вибір підвищення кваліфікації і, враховуючи свої потреби і пропозицію, могли ухвалювати вдалі рішення, як і де підвищувати свою кваліфікацію.

Підвищення кваліфікації може здійснюватися  шляхом неформальної освіти без присвоєння нового рівня освіти (освітні програми, тренінги, семінари, семінари-практикуми, вебінари, майстер-класи, творчі групи тощо) та інформальної освіти.

   Інформальна освіта реалізується за рахунок власної активності в оточуючому культурно-освітньому середовищі, при цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві чинники свого розвитку.     

 Як і неформальна освіта, інформальна освіта не обмежується часовими рамками, необов’язково має систематичний характер, не має вікових, професійних чи інтелектуальних обмежень щодо учасників. 

     Найбільш актуальною проблемою є організація інформальної освіти як провідної форми безперервної освіти в умовах сучасності, пошук індивідуальних шляхів її реалізації.

  Результати навчання, здобуті шляхом неформальної та/або інформальної освіти, визнаються в системі формальної освіти в порядку, визначеному законодавством.

Педагоги після проведеного  самооцінювання можуть  обирати ті чи інші форми, у яких їм хотілося б розвинути свої вміння й навички, планувати свій професійний розвиток і підвищення кваліфікації.

Для ефективної організації професійного зростання педагогів, необхідно індивідуалізувати траєкторію професійного розвитку. 

     Траєкторія професійного розвитку педагогічного працівника - персональний шлях реалізації професійного потенціалу педагогічного працівника, що ґрунтується на його вільному виборі закладу освіти, установи, організації, іншого суб'єкта освітньої діяльності, видів, форм, темпу здобуття освіти та освітньої програми в межах здобуття освіти дорослих.

Завданням закладу освіти є створення умов для забезпечення реалізації траєкторії професійного розвитку за його вибором та підтримкою фахівців і керівництва.

     Переваги використання траєкторії професійного розвитку    педагогічного працівника:

-    можливість вибору найефективніших форм,  видів і програм підвищення кваліфікації відповідно до власних професійних потреб;

-  формування професійних компетентностей  відповідно до кваліфікаційних категорій, що забезпечує його цінність і конкурентоспроможність.

      Для реалізації траєкторії професійного розвитку педагогічного працівника необхідним є її моделювання, прогнозування та визначення результатів. Моделювання траєкторії професійного розвитку педагогічного працівника повинно враховувати фактори (зовнішні та внутрішні), що впливають на вибір чи побудову траєкторії, прийняття рішень щодо вибору видів, форм, програм та суб’єктів підвищення кваліфікації відповідно до власних професійних потреб.

Моделювання траєкторії професійного розвитку педагогічного працівника

 

Напрями траєкторії професійного розвитку педагогічного працівника:

   - розвиток професійних компетентностей з урахуванням цілей і напрямів розвитку освітньої політики, що забезпечить успішність професійної діяльності;  

   - опанування практикою самоменеджменту, що дозволить управляти найважливішим ресурсом – власним часом і власною діяльністю, користуючись технологіями тайм-менеджменту, самоорганізації, самоконтролю, формування здатності до прийняття ефективних рішень у професійній діяльності та відповідального ставлення до обов’язків;

  -  розвиток власної сфери спілкування й взаємодії з іншими людьми, що дозволить ефективно спілкуватися, будувати та розвивати міжособистісні стосунки, працювати в команді, спілкуватися  з представниками інших професійних груп різного рівня, впливати на інших і, у разі необхідності, захищатися від психологічного тиску інших, бути членом колективу своєї організації, вкладати зусилля для формування сприятливого психологічного клімату;

 -  розвиток власного інтелектуального й загальнокультурного потенціалу, що забезпечить поповнення власного ресурсу, задовольняти духовні потреби.

   Алгоритм  траєкторії професійного розвитку педагогічного працівника

 

     Процес вибору й побудови траєкторії професійного розвитку педагогічного працівника є циклічним, оскільки орієнтований на задоволення певних потреб, мотивів, цілей особистості педагогічного працівника. Як тільки вони задовольняються, виникають нові цілі, потреби, мотиви, і цикл починає новий оберт.

     Цей процес і забезпечує безперервність освіти та саморозвитку особистості педагогічного працівника.

    Отже:

 - освіта впродовж усього життя  є необхідною для забезпечення успішного функціонування й розвитку педагогічного працівника;

 -  найефективнішим способом реалізації навчання впродовж життя є побудова та реалізація траєкторії професійного розвитку педагогічного працівника, що дає можливість визначати відповідність професійних компетентностей чинним вимогам, сильні та слабкі сторони власної педагогічної діяльності, потребу у розвитку власних компетентностей (з урахуванням  освітніх інновацій);

 - моделювання траєкторії професійного розвитку педагогічного працівника сприяє набуттю фахової майстерності, здійсненню самооцінювання  власної педагогічної діяльності, забезпечує розширення можливостей освітнього простору.