❗️Відчуття тривоги, страху і пригнічення під час таких невизначених часів як війна, є невідворотними.
Діти в
залежності від віку по різному реагують на стрес та кризову ситуацію.
🔰• Діти 0-3
років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти
надокучливу або агресивну поведінку та боятися незрозумілих звуків, криків,
різких рухів і потребують фізичної близькості батьків.
Психіатри
звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз
спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості,
втрачають деякі навички, спостерігається порушення сну, коли діти вночі
скрикують, проявляють страх. Якщо дитина так реагує, то у неї з психікою все
гаразд. Дитина об’єктивно реагує на ситуацію, і батькам не треба лякатися такої
поведінки дітей. У маленьких дітей дуже гнучка психіка, яка витісняє елементи
страху.
✅Допомога
дорослого. Насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній
тактильний контакт. Тримайте дітей у теплі і безпеці. Тримайте їх подалі від
гучного шуму і хаосу. Частіше обіймайте і притискайте їх до себе. По можливості
дотримуйтесь графіку годування і сну. Говоріть спокійним та лагідним голосом.
🔰• Діти 4–6
років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх
можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та
заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та
дорослими.
✅Допомога
дорослого. Діти потребують, насамперед, безпеки, тому батькам слід заспокоїти
дитину. Приділяйте дітям більше часу та уваги. Постійно нагадуйте їм, що вони
знаходяться в безпеці. Поясніть, що вони не винні у події, що сталася.
Намагайтеся не розлучати дітей з тими, хто піклується про них: з братами,
сестрами та близькими. По можливості виконуйте звичні процедури і дотримуйтесь
режиму. Простими словами, відповідайте на питання про те, що сталося, без
страшних подробиць. Дозвольте дітям триматися поруч з дорослими, якщо їм
страшно і вони чіпляються за дорослих. Будьте терплячими з дітьми, які
повертаються до поведінки, притаманної більш молодшому віку, наприклад,
смокчуть палець або мочаться в ліжко. По можливості створіть умови для ігор і
відпочинку. Якщо дорослий поранений, перебуває у вкрай пригніченому стані або
за іншої причини не може піклуватися про свою дитину, постарайтеся допомогти
йому організувати догляд за дітьми. Тримайте дітей та їх близьких разом і не
дозволяйте розлучати їх. Наприклад, якщо дорослого відвезли, щоб надати йому
медичну допомогу, спробуйте відправити з ним дітей або докладно запишіть
інформацію про те, куди його відправляють, щоб діти змогли зустрітися з ним.
🔰• Діти 7–10
років: можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, у яких
дитина бачить себе «рятувальником», «зацикленість» на подробицях події. Дитина
боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може
переживати страх і думає про майбутнє.
✅Допомога
дорослого. Батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і за
можливості забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з
друзями тощо).
🔰• Діти 11–13
років: відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно
та не приймати правила. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний
спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують
майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність.
✅Допомога
дорослого. Батькам можна відкрито говорити про свої переживання, страхи та
допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки. Приділяйте дітям час та увагу.
Допоможіть їм займатися звичними справами. Поясніть, що сталося і що
відбувається зараз. Дозвольте їм сумувати, не чекайте, що вони виявляться
сильнішими. Вислухайте їх міркування і страхи без засуджень і оцінок. Чітко
визначте правила поведінки і поясніть, чого чекаєте від них. Запитайте, чого
вони побоюються, підтримайте їх, обговоріть, як краще вчинити, щоб залишитися
неушкодженим.
Заохочуйте їх
прагнення приносити користь оточуючим, і надавайте таку можливість.
Також майте
на увазі, що діти часто збираються навколо місця події і можуть стати свідками
жахливих подій, навіть якщо вони або їх батьки або піклувальники безпосередньо
не постраждали. У хаосі кризи дорослі часто поглинені своїми турботами і не
можуть уважно стежити за тим, чим зайняті діти, що вони бачать або чують.
Постарайтеся захистити дітей від трагічних дій або розповідей очевидців.
🔰• Діти 14–18
років: проявляють небезпечну поведінку, можливі спроби самогубства, реакції, що
нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких.
Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а
звичний світ зруйнувався.
✅ Допомога
дорослого. У цьому віці дорослим важливо не заохочувати підлітка брати на себе
роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати
знизити емоційне напруження, дати можливість бути природним зі своїми
переживаннями.
Інтернет
