Сучасне медіасередовище та його вплив на психіку дитини дошкільного віку

 

У період модернізації суспільства ми  «не можемо уявити» собі наше повсякденне життя – на дозвіллі або на роботі, з сім’єю або друзями – без засобів масової інформації та комунікаційних технологій.

Майже щодня людство віднаходить нові надсучасні гаджети для користування. Інформація, яка лине звідусіль, має очевидний вплив на сучасну людину, дитину.

На сьогодні  відзначено величезне збільшення популярності «соціальних мереж» серед дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку, які разом з онлайн-іграми є основною причиною використання ними інтернету. Діти потрапляють у ситуацію «вимушеної ізоляції» від спілкування з батьками та живого спілкування загалом. Дошкільнята, які дивляться телевізор більш однієї години щодня, гірше розрізняють реальне та вигадане. Вони також є більш тривожними й агресивними, з острахом ставляться до навколишнього світу, мають нерозвинену уяву, гірше адаптуються до шкільного життя і життя загалом. Спостереження за дітьми свідчать: діти, які довго засиджуються в інтернеті, постійно збуджені, нервові, страждають безсонням, ведуть малорухливий спосіб життя, часто їдять перед монітором, мало спілкуються. Відхилення у стані фізичного здоров’я пояснюється тим, що випромінювання і миготіння яскравості при надмірних дозах сидіння біля комп’ютера негативно впливає на імунну систему і зір дитини. Окрім того, сидіння перед монітором відволікає дитину від реального життя, в результаті діти все менше спілкуються з однолітками та оточуючими, що в свою чергу погіршує соціальний розвиток дитини і призводить до залежності від віртуального світу, який замінює реальний.

  На свідомість дітей та дорослих одночасно діє безліч джерел інформації. Це призводить до того, що мозок починає працювати в нав’язаному режи­мі, стає “зомбованим”.

Телебачення, радіо, інтернет – це те повсяк­денне тло, від якого ми стаємо психологічно залежними.

Блокування захисних механізмів відкриває ін­формаційному потоку вхід до святої святих людсь­кого розуму – підсвідомості. Так виникають пе­редумови для кодування свідомості й “зомбування” особистості. При цьому система внутрішнього за­хисту (“внутрішньої цензури”) практично вимика­ється. Етичні бар’єри – сором, воля, совість, ува­га – виявляються заблокованими.

У такому медіасередовищі, створеному засо­бами масової інформації, зростають сучасні діти, які перебувають під постійним впливом аудіовізуалізованої інформа­ції. У медіасередовищі діти отримують можливість пізнавати життя через образи, репрезентовані аудіовізуальними (екранними) медіями. Для значної кількості сучас­них дітей це замінює традиційні джерела соціалі­зації і пізнання.

Психо­логи стверджують, що телеекран (інтернет) для сучасної дитини – не тільки інформатор, а конструктор картини світу. В свідомості ма­люка відбувається процес переоцінки традицій­ної системи цінностей. І це зумовлює небезпеч­ні духовні підміни – виникає агресія до живих істот, формуються цинізм, байдужість до чужих переживань. Особливо небезпечно те, що діти під впливом того, що бачать, починають вважа­ти насильство нормальною моделлю поведінки. Дитина ніби “відходить” від реального світу, за­нурюючись у фантастичний.

В останні роки стає дедалі більше дітей, які не можуть у дитсадку, а згодом і в школі, сприймати інформацію на слух. Учені вважають, що причина в тому, що цих дітей з раннього дитин­ства “виховував телевізор”, тож вони сприймають переважно тільки зорову інформацію. Словесно, логічно, зв’язно відтворити події можуть рідко. Піз­ніше ці діти погано читають у школі, їм важко пере­казувати тексти, творче мислення в таких малюків недостатньо розвинуте,  вони схильні до агресії, проявів негативізму.

Отже, як бачимо, продукція “медіаринку” має перебувати під пильною батьківською цензу­рою. Пам’ятаймо: дитина майже всю інформацію сприймає у вигляді образів. З них, як з кубиків, вона і будує свою модель світу.

Яку медіапродукцію можна пропонувати дітям?

З десяток років тому головним заняттям дошкіль­нят були різноманітні ігри, малювання, ліплення, слухання казок, відвідування гуртків за інтересами, заняття спортом. Звісно ж, вечорами діти дивили­ся мультфільми у передачі “На добраніч, діти!”. Це був своєрідний ритуал підготовки до сну. А у ви­хідні дні “В гостях у казки”. Які незабутні приємні спо­гади: на ці дитячі передачі чекали з нетерпінням, бо їх було небагато.

Сьогодні індустрія медіапродукції для дітей дуже строката: мультиплікація, телепередачі, ди­тяча преса, комп’ютерні ігри, відеоігри, фотогра­фія, інтернет – сайти, радіопередачі, документальні фільми, сканографія (новий напрям у сучасному фотомистецтві), книги, фільми-казки, докумен­тальні фільми про флору, фауну, дитяча літерату­ра, в тому числі й комікси.

Лікарі зазначають: середня тривалість пере­гляду мультфільмів, дитячих передач становила у 80-ті роки XXст. 3-5 годин на тиждень, тобто 5% вільного часу, або ж ті самі 30 хвилин на день, які офіційно дозволені дошкільнятам Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я.

Сьогодні ситуація різко змінилася. За даними ЮНЕСКО, сучасні дошкільники віком 3-6 років присвячують перегляду телепередач, мультфільмів у середньому 3-4 години на день, тобто близь­ко 23-24 години на тиждень. Уявімо, ціла доба у розпорядженні дитини-дошкільника і це лише на віртуальне спілкування! Чи не забагато? Психологи стурбовані тим, що на пасивну розвагу витрача­ється цінний час, який би варто було присвятити істинно потрібній і важливій діяльності — провід­ній у дошкільному віці – грі. Перегляд телепередач забирає час на читання книжок, при цьому втра­чається живе спілкування з однолітками й дорос­лими. Дитина, таким чином, опиняється поза реаліями звичайного життя. Звідки ж тут виро­блятиметься життєва компетентність?

Діти засвоюють інформацію набагато ефек­тивніше, аніж дорослі, по-перше, запам’ятовують усе набагато швидше, а по-друге, сприймають її безпосередньо (без внутрішньої критики). Пере­глядаючи фільми, дитина малює за ними свою картину світу, “будує свою особистість”. Тож над­звичайно важливо, щоб діти отримували якісний медіапродукт.

Діти різного віку дуже люблять мультиплікаційні та художні фільми-казки. Яскраві, образні, із захо­пливим сюжетом, дібрані за віком, вони формують у малих уявлення про добро і зло, еталони гарного і поганого.

Пригадаймо: яку незрівнянну радість, естетичне задоволення мали від перегляду фільмів-казок ві­домих режисерів-казкарів Олександра Роу, Олек­сандра Птушка, Леоніда Нечаєва. Після перегляду відчувався позитив, радість, чистота і тверда впев­неність у тому, що добро завжди переможе зло. А ще з’являлося палке бажання бути схожими на позитивних персонажів. Саме так і мають почува­тися діти після перегляду анімаційної продукції, розрахованої на них.

Добрий, якісний мультфільм – конче по­трібний матеріал для розвитку ігрових сюже­тів, для малювання, ліплення та й загалом особистісного становлення дитини. Адже він формує в дитячій свідомості модель навколишнього сві­ту, образи мами і тата, друга і ворога, всього того, на що він орієнтуватиметься все життя як на духовний компас.

Діти завжди асоціюють себе з голов­ним персонажем твору, чи то книжки, чи то мультику. Зазвичай дівчаток ваблять жіночі образи, а хлопчиків — чоловічі, що цілком закономірно. Переглянувши фільми про принцес, добрих фей і пра­цьовитих героїнь, дівчатка і самі хочуть бути такими, причому не тільки зовні, а й наслідуючи їхні душевні якості. Візьмемо, наприклад, Попелюшку. Гарна, скромна, добра, працелюбна, весела, незаздрісна. Хочете бачити ці риси в дитині? Сміли­во демонструйте їй саме цей мультфільм про цю чудову дівчину.

З хлопчиками справа дещо інакша. Сьогодні дуже багато художніх і мульти­плікаційних фільмів, у яких демонстру­ється агресія, війна, яка ініціюється саме сильною половиною людства. І, на жаль, агресивна поведінка стає взірцем для хлопчиків. Зрозуміло, класичний образ справжнього чоловіка – воїн, лицар, герой. Тож, демонструвати хлоп’ятам фільми про боротьбу,  героїзм, звісно, треба, але дуже вдумливо відбираючи їх із того нестримного потоку, який пропонується телеба­ченням. Є чудові мультфільми: “Іван Царевич і Сірий Вовк”, “Добриня Микитич і Змій Горинич”, “Альоша Попович і Тугарин Змій” та інші. Ви­бирайте фільми про мужність, у яких головний герой бореться за правду, але не вдається до невиправданих жорстокості, убивства.

Повірте, у фільмах про холоднокровних роботів-убивць немає нічого корисного для вашої дитини.

На жаль, не всі сучасні мультфільми відповіда­ють наведеним вимогам. Більшості з них прита­манні певні ознаки, які роблять їх небажаними для перегляду дошкільнятами. Тож, перш ніж пропону­вати дитині переглянути мультфільм, обов’язково перегляньте його самі, зверніть увагу, чи нема у ньому наведених нижче небезпечних моментів.

Небезпеки сучасних мультфільмів

1.   Сюжети мультфільмів надто легкі, розважальні

Після перегляду сюжет майже відразу забу­вається, отже, не дає “поживи” для осмислення. Некорисність посилює багатосерійність, через яку виникає екранна залежність. Дітям важко від­творити сюжет мультфільму, хоча він нескладний. Вони мають його переглянути кілька разів.

2.   Персонажам притаманні якісь особливі над-можливості – вони “супер” у різних варіаціях

Це породжує в дитини відчуття власної непов­ноцінності. Існує навіть такий термін “каучуковий” персонаж. Під дією афектів – радості, гніву, лю­бові — його тіло може “розширюватися” чи “зву­жуватися”. У таких персонажів неправдоподібно витягуються руки й сплющується голова, вони можуть закручуватися й розкручуватися, немов спіралі. Виникає педагогічна претензія, претензія серйозна та принципова: спостерігаючи цих пер­сонажів, можна дійти висновку, що вони не відчу­вають болю. А як же тоді вчити малих жаліти ко­гось, співчувати, пропонувати допомогу?

3.  Демонструється і не засуджується девіантна поведінка персонажів

Персонажів, які порушують загальноприйня­ті правила, ніхто не виховує і не каже їм, що так робити не можна. Демонструються небезпечні для життя, безглузді форми поведінки, сцени неґреч­ного ставлення до людей, тварин, рослин. “Вихов­ний ефект” від таких переглядів першими відчують близькі дорослі у формі цинічних висловлювань, негарних жестів, непристойної поведінки, грубості, навіть бійки з боку дітей. З давніх-давен малюків виховували на позитивних прикладах. Негативні не демонстрували, якщо вже так траплялося, це завжди супроводжувалося належним коментарем, моральною оцінкою.

4.   Багато сучасних мультфільмів мають чітко ви­ражену статеву адресацію: для дівчаток, для хлопчиків

У дошкільному віці такий поділ не має розвивального значення  і лише стає перепоною для спілкування і спільних ігор хлопчиків та дівчаток. І дівчаткам, і хлоп’ятам будуть корисніші твори про дружбу, сміливість, любов, гарні вчинки, спільні справи.

5.   Зарубіжні мультфільми адресовані старшій віковій аудиторії. Однак батьки пропонують їх малюкам, починаючи з 2-3 років

Висновок про шкідливість – очевидний.

6.   Мовний супровід – надмірний, позбавлений художності

Персонажі постійно промовляють довгі моноло­ги, коментують найдрібніші події чи поворот сю­жету, свої думки та обговорюють вчинки інших. Мова сучасних супергероїв та їхнього оточення в цілому примітивна, рясніє жаргонізмами, сленговими словами та вигуками. Озвучення зарубіжних мультфільмів часто буває занадто манірним із гро­тескними інтонаціями та голосами. Крім того, дуже втомлює текст, який звучить синхронно з мовою персонажа. Це дратує, не сприймається, втомлює слух.

7.   Музичний супровід – примітивний, невідповід­ний загальному емоційному настрою, перебігу подій

Якщо мелодія, що супроводжує сюжет, бідна, то вона й не запам’ятовується дітям, не виконує сво­єї прямої функції – підсилювати сюжет, сприяти розвитку емоційного сприймання дитини. Якщо, до всього ж, вона й не відповідає подіям на екрані, перебиває слова персонажа, це негативно впли­ває на нервову систему, перешкоджає адекватно­му сприйманню.

Окрім небезпек неякісних мультфільмів, на ди­тину чатують й інші загрози, створені сучасним медіасередовищем.

Чи помічали ви таке застереження унизу рек­лам, які демонструють по телебаченню: “Не від­творювати у реальному житті”. Можливо, й не по­мічали, бо шрифт дрібний, важко читається, він не привертає до себе уваги. А от сам сюжет реклами! Переважно захопливий, феєричний: спортивної статури красень зістрибує з висоти хмарочоса, в нього виростають за спиною крила, він починає вільно літати і не розбивається. Завтра ми його знову побачимо на екранах. А тепер спробуймо переконати нашого Сашка чи Дмитрика, що так робити не можна, що життя одне, що стрибати з дахів у жодному разі не можна!

Дошкільнятам ще важко відрізняти реальне від вигаданого. Реклама ж видається їм переконливі­шою, аніж просто собі розмова з батьками про не­безпечність тієї чи іншої ситуації.

Вплив реклами має магічну силу. Діти дивлять­ся її, як заворожені. Через рекламу знецінюються важливі етичні категорії. Мрії про щастя починають здаватися легкодосяжними.

Дорослі мають раз по раз пояснювати дитині, що рекламу треба сприймати вибірково і що від­сутність певної речі, навіть дуже гарної, зовсім не означає, що життя від цього стане гіршим.

Важливо відбирати лише якісні, добрі, піз­навальні й розвивальні мультфільми, телепе­редачі, відеоролики. Обов’язково обговорюва­ти з малечею переглянутий сюжет, персонажів, аналізувати образи, привертати увагу малюка до того, що лишилося непоміченим, спонукати творчо осмислювати побачене.

Знайомте дитину з добрими дитячими жур­налами, спрямованими на особистісний розвиток малюка, його моральне становлення, позбавлени­ми агресивності. Таким виданням, зокрема, є жур­нал “ДЖМІЛЬ”, який подає зразки мудрої конструк­тивної поведінки і розвивальної діяльності, формує світле позитивне світобачення, дає в руки дитині інструменти для творчого самовираження. У про­цесі читання журналу, пошуку відповідей на його запитання,  варіантів  розв’язання задач  і спосо­бів виконання завдань і дорослий, і дитина разом розмірковують, обговорюють, висловлюють думки і почуття, разом творять красу, що дає їм спільну радість і краще розуміння одне одного, а доросло­му іще важелі позитивного впливу на малюка.

    Перш за все необхідно організовувати діяльність дітей таким чином, щоб сприяти комунікаційній взаємодії, обговоренні тих чи інших процесів, забезпечити рухову активність дітей, врахувати естетичні, технічні та вимоги щодо умов безпеки використання медіасередовища для розвитку здорової та всебічно обізнаної особистості. Ми не можемо уникнути впливу медіа середовища, так як знаходимося в його оточенні, живемо в реаліях сучасного світу. Тому маємо навчатися критично ставитися до нього: використовувати з користю.